Покаранi

Юлiя Шеко

Невiдомi iнфекцii, неочiкуванi стихiйнi лиха, голод та засуха – лише половина з того, що чекае на тих, хто байдуже використовував ресурси землi, не вiддаючи iй нiчого натомiсть. Олег досвiдчений лiкар, але навiть вiн не може зрозумiти, яка саме епiдемiя почала так швидко скошувати його спiввiтчизникiв. Вiн дiзнаеться, що краiною поширюеться новий вiрус, вiд якого немае панацеi i розумiе, що усi його плани на подальше щасливе майбутне розбиваються вщент об стiну жорстокоi реальностi. За проханням професора медичних наук, Олег спiшить урятувати населення Землi та знайти вакцину вiд таемничого захворювання, але спочатку вiн мае за мету вiдшукати вагiтну дружину, котра зникла у невiдомому напрямку.

Юлiя Шеко

Покаранi

Вiн тримав ii пiд руку i лагiдно посмiхався. Вони вели банальну розмову про всiлякi дрiбницi i жiнка радiла, що хоча б сьогоднi йому стало краще i вони змогли нарештi домовитися про романтичне рандеву. Вiн виглядав вишукано: на ньому були джинси та бiлоснiжне поло, комiрець якого пробивався над лацканами темно-синього пiджаку. На його зап’ястку виблискував дорогий годинник, а на ременi чiтко проступав фiрмовий знак «Dolce amp;Gabanna». Вони неспiшно йшли набережною Круазетт – найвiдомiшим мiсцем для прогулянок мiсцевоi аристократii та найпоширенiшою визначною пам’яткою для туристiв. Навколо було досить багато людей, аби цi двое отримали змогу вiдчути себе в iнтимнiй обстановцi; та навпаки, жiнка не без задоволення спостерiгала як оцiнюють ii кавалера пристарiлi дами i вiдчувала захоплення вiд того, що саме вона тримае його зараз пiд руку. Вона очiкувала палкого продовження вечору у ii невеличких апартаментах i ii проймало завчасне збудження лише вiд однiеi думки про це.

– Не бажаете морозива? – закрутився коло них хлопчак iз морозильною скринею на шиi.

– А що ви можете запропонувати? – iнтелiгентно вiдповiв чоловiк, розглядаючи асортимент ласощiв.

За хвилину вiн тримав у руках два вафельних рiжки, а задоволений юнак вже зникнув з iхнього поля зору, приголомшений небувалою щедрiстю чоловiка. Дати на чайовi бiльше, нiж коштуе саме морозиво – це було для нього справжньою дивиною.

Чоловiк простягнув одне iз морозив супутницi i загадково промовив:

– Обожнюю вершки з полуницею, а ви?

Вона вiдчула як зашарiлась, розтанувши пiд його наполегливим поглядом, а вiн продовжував з усмiхом спостерiгати за своею привабливою супутницею i ii невпевненими дiями. Жiнка ледь торкнулася морозива, вiдкусивши вiд нього маленький шматочок i чоловiк вiдчув пiдсвiдому втiху, спостерiгаючи як вона невмiло намагаеться злизати iз краечок вуст залишки цiеi солодкоi речовини. Чоловiк хотiв запропонувати iй допомогти у цьому, але зрозумiв, що ще не час для таких кардинальних крокiв – вiн хотiв змусити ii знемагати у передчуттi, очiкуваного для них обох, завершення. Вiн навмисне торкнувся ii оголеноi шиi, вiдчувши як вона здригнулася, але вдав, нiби нiчого не вiдбулося i першим зрушив з мiсця, вимiряючи кроками брукiвку набережноi Круазетт.

Зовсiм раптово чоловiк зупинився, вiдчуваючи запаморочення у головi; вiн зблiд, а на його чолi виступили блискучi крапельки поту. Жiнка й не зчулася як вiн непритомний упав до ii нiг, привернувши цим увагу навколишнього люду. Вже за мить його оточив натовп зiвак, а вдалинi вiдлунювали сигнали швидкоi допомоги, котрi поспiшали на термiновий виклик з найвiдомiшоi набережноi мiста. Нiхто й не здогадувався, що цей випадок стане першим у низцi страшних, безповоротних подiй, котрi зовсiм скоро зваляться на плечi усiеi планети Земля.

Ілона швидко перемикала канали у пошуках чогось ненав’язливого. На екранi весь час з’являлися моторошнi картини мiсцевих та зарубiжних новин – ядерний вибух в Японii, цунамi в Індонезii, торнадо над Америкою… Хоч все це вiдбувалося досить далеко вiд неi, вона не могла вiдiгнати вiд себе думку, що рано чи пiзно якась катастрофа прийде i до ii краiни. Тодi вона перетвориться iз споглядача на очевидця i хто знае чим це все закiнчиться для неi та ii близьких.

Налякана власними думками, вона нарештi зупинилася на одному iз телеканалiв. Всоте тут прокручували