Назад к книге «Отець Андрій» [Марко Вовчок]

Отець Андрiй

Марко Вовчок

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Отець Андрiй» Марка Вовчка – оповiдання про щасливу долю закоханих Тимоша та Оксани, яким вдалося повiнчатися i оминути гнiв пана, що хотiв сплюндрувати честь дiвчини***. Образ отця Андрiя е втiленням справедливого суду i гiдностi. У творi продовжуеться тема згубноi влади панiв, яка також виразно звучить i в iнших оповiданнях, серед яких «Одарка», «Горпина», «Викуп».

Марко Вовчок

Отець Андрiй

І

«Ох, Боже мiй, Боже, що та любов зможе!» – як то в пiснi спiвають.

У нашому селi був чоловiк, Петро Самiйленко. Вiн менi й родич далекий. Чоловiк був дуже добрий, до своiх щирий, зроду-вiку нiкого не скривдив. А веселий був! Як коли в празник зберуться люди до його хати, почне вiн точить: як жид на вiйну iхав, або як копитан зорi лiчив, або про ляхiв. От ляхiв тiльки не любив дуже. І в вiчi ляховi не подивиться. Якось зморщиться, да все чмихае або чхае. Пан наш оконом i питавсь-таки його: «Що се тобi, Самiйленку, таке?» А вiн йому: «Таку, пане, натуру маю i аби побачив такого пана, як ви, зараз i чхати. Мабуть, якась вража вiдьма так менi починила, як ще маленьким був». Оце, бувало, як iдуть пiзно люди по селу та регочуться, то хоч i не питай – од Самiйленка. Жiнку вiн мав добру, роботящу; дiточок Бог дав тiльки дiвчинку, Оксану. Росла вона, як утя на водi, i пещена була така! бо сказано – единачка. Іде мати на город або до сусiди – i Оксана за нею, як клубочок, котиться. Треба старому в поле – дочка вв’яжеться за татом. Цокотуха така! як рибка весела, а проте розумне й слухняне дитятко.

Купить книгу «Отець Андрій»

электронная ЛитРес 30 ₽