Енеiда

Іван Котляревський

Іван Петрович Котляревський – талановитий драматург i поет, один з родоначальникiв украiнськоi лiтературноi творчостi. Всесвiтню славу Котляревський здобув завдяки мiфiчно-гумористичнiй поемi «Енеiда», яка е пародiею на сюжет однойменного творiння Вергiлiя. «Енеiда» з яскравим гумором оповiдае про пригоди Енея, вимушеного втекти зi зруйнованоi еллiнами Троi. Автор надав античним реалiям украiнський колорит, надiлив богiв та героiв крутими козацькими характерами.

Іван Петрович Котляревський

Енеiда

Частина перша

1.[1 - Еней – один з героiв античного мiфу про Трою. Син Анхiза, царя мiста Дардана в Малiй Азii, i богинi Венери. Пiсля зруйнування греками Троi поплив, виконуючи волю богiв, до Італii i пiсля ряду пригод, що склали змiст «Енеiди» римського поета Публiя Вергiлiя Марона, поклав початок Римськiй державi. // Троя (або Ілiон) – стародавне мiсто-держава в Малiй Азii, в районi протоки Дарданелли. У кiнцi XIX ст. нiмецький археолог Генрiх Шлiман шляхом розкопок встановив мiсце, де стояла Троя. Оспiваний в «Ілiадi» Гомера похiд грекiв на Трою, здобуття i зруйнування ними мiста вiдбулися у XII ст. до н. е. // Осмалених, як гиря, ланцiв – троянцi вискочили з палаючого рiдного мiста, тому – осмаленi. Гиря, гирявий – коротко острижений, взагалi: негарний, непоказний. // Ланець – гультяй, розбишака. Лайливе слово, неодноразово зустрiчаеться в творах Івана Котляревського. Походить вiд ландмiлiцiя (нiм. Diе Lапdmilitiа) – › ландець – ›– ланець. Ландмiлiцiею були названi сформованi за указом Петра І вiд 2 лютого 1713 р. вiйська з розмiщених на територii Украiни полкiв регулярноi росiйськоi армii i спецiально навербованих солдатiв для несення охоронноi та сторожовоi служби (див.: Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. – Спб., 1830. – Т. 5. – С. 13). Пiзнiше кiлькiсть ландмiлiцейських полкiв була збiльшена. В 1722 р. до ландмiлiцii була зарахована деяка частина украiнського козацтва. В наступнi роки ландмiлiцiя не раз переформовувалась, в 1736 р. за поданням генерал-фельдмаршала Мiнiха була названа Украiнським мiлiцейським корпусом i мала в своему складi двадцять кiнних полкiв. У 1762 р. iмператор Петро III наказав iменувати цей корпус просто Украiнським, i з того часу назва «ландмiлiцiя» офiцiйно перестала вживатися. В 1770 р. Украiнський корпус був злитий з регулярною росiйською армiею. Особливий податок, який платило населення Украiни на утримання ландмiлiцii, був скасований тiльки на початку XIX ст.] Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всее зле проворний,

Завзятiйший од всiх бурлак.

Но греки, як спаливши Трою,

Зробили з неi скирту гною,

Вiн, взявши торбу, тягу дав;

Забравши деяких троянцiв,

Осмалених, як гиря, ланцiв,

П’ятами з Троi накивав.

2.[2 - Юнона – в римськiй (Гера – в грецькiй) мiфологii – дружина Юпiтера (Зевса), покровителька жiнок, покровителька шлюбiв. Пiд час Троянськоi вiйни була на боцi грекiв i переслiдувала троянцiв, залишилася iхнiм ворогом i пiсля падiння Троi.] Вiн, швидко поробивши човни,

На сине море поспускав,

Троянцiв насаджавши повнi,

І куди очi почухрав.

Но зла Юнона, суча дочка,

Розкудкудакалась, як квочка, –

Енея не любила – страх;

Давно уже вона хотiла,

Його щоб душка полетiла

К чортам i щоб i дух не пах.

3.[3 - Венера – в римськiй (Афродiта – в грецькiй) мiфологii богиня краси i кохання, дочка Зевса. Одна з легенд про Венеру – ii любовне захоплення троянцем Анхiзом, до якого богиня з'явилась на гору iда у виглядi пастушки i народила вiд нього сина Енея. Пiд час вiйни з греками допомагала троянцям. // Парис – один з синiв троянського царя Прiама, дядько Енея з боку батька, призвiдець пагубноi для його батькiвщини вiйни з греками. За античною мiфологiею, до Париса з'явилися три богинi – Гера, Афiна, Афродiта (вiдповiдно у римлян – Юнона, Мiнерва i Венера) – й попросили бути суддею у суперечцi за яблуко, яке мусило дiстатися найвродливiшiй з них. Гера обiцяла вiддати йому у володiння велике царство – Азiю, Афiна обiцяла славу полководця, Афродiта – найпрекраснiшу жiнку на з