Петербург

Адам Мiцкевич

«Петербург» Адама Мiцкевича – поема, в якiй автор передае свое бачення мiста у похмурих тонах, зазначивши, що це мiсто побудував сатана***. Переклад твору був здiйснений видатним украiнським митцем Дмитром Павличком.

Адам Мiцкевич

ПЕТЕРБУРГ

Колись давно, за еллiнських часiв,

Люд будувався бiля храмiв Бога,

На горах, посеред святих лiсiв,

Куди дiстатись ворогу незмога —

Постали так Афiни, Спарта, Рим.

В добi готичнiй бiля веж барона,

Де всiх околиць була оборона,

Хати ставали пiд валом крутим,

Або, пильнуючи торгiвлi й сплаву,

Росли вони над рiками на славу.

Так мiсту кожному життя дало

Лицарство, божество чи ремесло.

Чом захотiлось цiй державi йти,

Залазити в болотянi кути,

Що iх вона в чухонцiв одiбрала?

Земля тут не для житла, а для лоз

Розкинулась, шумлять снiги та сльоти,

У клiматi мiнливi цi широти,

Як настрiй деспота – жара й мороз.

Та цар собi сподобав трясовицю

Болотисту i наказав звести

Не мiсто людям, а собi столицю,

Явив свою могуть на всi свiти.

Цар наказав загнати в багновище