Абу-Касимовi капцi

Іван Франко

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Абу-Касимовi капцi» Івана Франка – це лiтературна обробка старовинноi арабськоi казки в нiмецькому перекладi, в яку автор додав реальнi життевi ситуацii***. Найвiдомiшими творами Івана Франка е «Олiвець», «Лель i Полель», «Грицева шкiльна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Будка Ч. 27», збiрки поезiй «Зiв’яле листя», «З вершин i низин», «Мiй Ізмарагд» тощо. Іван Франко – видатний украiнський письменник, який працював у жанрах поезii, прози та драматургii, талановитий лiтературознавець i публiцист.

Iван Франко

АБУ-КАСИМОВІ КАПЦІ

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Вiршоване оповiдання «Абу-Касимовi капцi» виходить отсе другий раз накладом Руського педагогiчного товариства, а крiм того, було минулого року видане для украiнського люду в Росii, у Черкасах. Перше видання, що вийшло в 1895 р. у Львовi, дiждалося дуже похвальноi оцiнки i подрiбного розбору з боку чоловiка, що бiльше всiх iнших украiнцiв тямить у схiдних мовах та письменствах, д. Агафангела Кримського, професора арабськоi мови в Лазаревськiм iнститутi в Москвi. Доб[родiй] Кримський, висловлюючись дуже прихильно про загальний колорит мойого оповiдання i про ту основну думку, яку я силкувався вiднайти в тiм оригiналi, що з нього взята його канва, пiднiс заразом деякi помилки, в якi легко було впасти чоловiковi, не вченому в арабськiй мовi, i якi я ось тут здебiльшого повиправляв. За тi вказiвки складаю щиру подяку нашому шан[овному] земляковi.

В своiм розборi на мою книжечку д. Кримський порушив питання про те, вiдки я взяв отсе оповiдання? Йому звiснi були – показалося – тiльки росiйськi його переповiдки, яких знов я не бачив нiколи. Думаючи, що вказiвка на моi джерела влегшить оцiнку моеi працi, я роблю сим разом те, що повинен був зробити при першому виданнi.

Отже, певно, буде несподiванкою для шан[овного] арабiста, коли скажу, що уперве з оповiданням про Абу-Касимовi капцi я познайомився ще бувши учеником IV гiмназiального класу в Дрогобичi, познайомився з уст неписьменного передмiщанина Жука. Замiсть Абу-Касима вiн називав героя Казоемом i замiсть капцiв говорив «сапоги». «Послухайте тепер за Казоемовi сапоги!» – так розпочав вiн свое оповiдання, коли при святi у нього зiбралося багато передмiськоi молодiжi, таких же неписьменних парубкiв i дiвчат. Усi слухали й реготали. Я також. Я не питав Жука, вiдки вiн узяв се оповiдання, але догадуюся пословi «сапоги», що вiн мусив 1849 р. чути його вiд «москалiв», що йшли через Дрогобич на Угорщину i стояли постоем у його хатi i про яких вiн згадував часто й залюбки, хоч оповiдав i про зовсiм негарнi iх дiла.

Пiзнiше довгi лiта я не стрiчався з сею казкою, та й не до казок менi було. Аж 1894 р., бувши в Вiднi, я купив у однiй антикварнi давню нiмецьку збiрку арабських казок пiд заголовком «Тисяча i один день» (Тausend und ein Tag. Morgenlandische Erzaglbngen, aus dem Persischen, Turkischen und Arabischen nach Petits de la Groix, Galland Gardonne, Ghavis und Gazotte, der Grafen Gaylus und anderen uberzetzt von F.H. von dem Hagtn. Zweite wohlfeilere Ausgfbe. Prenzlau, 1835). Ся збiрка мало що не така довга, як ii титул, бо обiймае 11 не зовсiм малих томикiв, i була, як сказано в титулi, злiплена зi схiдних оповiдань, поперероблюваних на французьке ще в XVIII вiцi. Отож у 4-iм томi сеi збiрки я й вiднайшов свого старого знайомого «Казоема». З огляду, що старе Гагенове видання тепер досить рiдке, подаю тут се оповiдання в дослiвнiм перекладi i з iменами власними в тiй формi, яку в своiй рецензii признав хибною д. Кримський, а яку я знайшов у своiм старомоднiм та невибагливiм джерелi. Читаемо там на стор. 324–331 ось що:

ІСТОРІЯ ПАРИ ПАНТОФЛІВ

Жив у Багдадi старий купець на iм'я Абу Казем Тамбурi-форт, славний своiм скупарством. Хоч був дуже багатий, то проте одягався в саме лахмiття; його тюрбан з грубого полотна був такий брудний, що його колiр годi вже було розпiзнати. Але мiж усiми частими його одягу його пантофлi звертали на себе найбiльшу увагу цiкавих, iх пiдошви були попiдбиванi грубими ц