Село не люди
Люко Дашвар
Над селом зорi яснiшi, у селi квiти пахнуть п’янкiше, сiльськi дiвчата дорослiшають ранiше. Катеринi усього тринадцять, а ii серце належить чоловiковi набагато старшому, та ще й одруженому. У селi все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапеклiше, якщо пробачають, то вiд щирого серця…
Історiя, у якiй любов i смерть, чистота i грiховнiсть стоять плiч-о-плiч – настiльки близько, що стають невiддiльними…
Люко Дашвар
Село не люди
Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва
© Чернова І. І., 2007
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2007, 2010, 2011
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2007
* * *
Ми хочемо побачити украiнську книжку в кожнiй домашнiй бiблiотецi в Украiнi.
Цiкавою, улюбленою, яскравою.
Юрiй Логуш, Голова Правлiння ЗАТ «Крафт Фудз Украiна», iнiцiатор проекту Всеукраiнський конкурс романiв, кiносценарiiв та п’ес «Коронацiя слова» був заснований за пiдтримки бренду найпопулярнiшого украiнського шоколаду «Корона». Головна мета конкурсу – сприяння розвитку новiтньоi украiнськоi культури.
Лiтература, кiно i театр обранi не випадково, адже саме цi жанри е стратегiчними жанрами культури, що формують i визначають зрiлiсть нацii.
Метою конкурсу та його завданням е пошук нових iмен, видання найкращих романiв, стимулювання й пiдтримка сучасного лiтературного процесу, кiно й театру, i як наслiдок – наповнення украiнського ринку повнокровною конкурентоспроможною лiтературою, а кiно й театру – якiсними украiнськими фiльмами й п’есами.
www.kraftfoods.com.ua
Роздiл 1
Глухоi, як баба Килина, вересневоi ночi, коли мамка вiд утоми просто засинала пiд татком, а вiн, чортяка, все не вгамовувався, тринадцятирiчна дочка iхня Катерина сидiла на колiнках у травi за домом. Очi – якраз на рiвнi ремiнця, яким затягував штани Роман, кремезний чоловiк за тридцять, iз загрубiлими вiд важкого руками.
Катерина витерла губи, спитала:
– То це i е любов?.. Слизька…
Роман знiтився:
– Це… чоловiче молоко.
– А казали… любов.
– Іди… – наче батогом ото.
– Пiду… До побачення, дядечку.
– І чого ти мене дядьком звеш, Катерино?
– А як менi вас звати? Ви ж дорослий, а я малолетка.
– Іди, – повторив i сам пiшов.
А вона ще довго не йшла. Рукою по травi – роси повнi долоньки. Умитися лишень вистачить, а хотiлося напитися.
– І що воно тепер у ротi? Днi зо два вiдпльовувати ту любов.
Пiшла врештi до хати. Повз мамку пiд татком. Мамка аж прокинулася.
– Доню, а чого це ти досi не спиш? Завтра ж до школи рано…
А лiжко пiд мамкою й собi пiдтверджуе: ра-но, ра-но…
– Та нiчо’… Не просплю.
Уся Шанiвка у свiдках: сонцю ще нiколи не вдавалося мамку розбудити. Завжди вона попереду. От i сьогоднi: надворi тiльки сiрiе, а мамка вже пiдскочила. Татка у бiк:
– Льончику, сьогоднi ж наша черга до череди. Гайда, гайда!
– Устаю вже…
А мамка собi далi. Усiх по ранжиру:
– Катю! Вставай, доню. Допоможеш татковi. Я до курей, потiм у контору. Казали, може, олii за трудоднi дадуть чи цукру. Льоню, свиням даси?
Тато – ноги вже в штанях, а в головi одне:
– А поiсти?
– А тобi б усе iсти! – мамка смiеться. – Буде, буде… Я тiльки до курей гляну.
І знову доньцi:
– Катруся! То допоможеш татковi?
Довелося оченьки розплющити.
– Мамцю, ти ж казала, щоб до школи…
І татко:
– Та чого iй плентатися? Менi зовсiм не довiряеш?
Глянув на мамку спiдлоба, дверима – грюк! Свиням те грюкання – бальзам на п’ятачки. Татко – грюк, вони у вiдповiдь – рох-рох, мовляв, не барися, мерщiй до нас, ми за нiч зголоднiли, хоч i не схудли.
Мамка на постiль сiла, Катерину обiйняла i на вушко:
– Як не пiдеш iз батьком, знову нап’еться… Корови розбредуться, сусiди скаржитимуться… Ану кажи, якi у вас сьогоднi уроки? Важливi чи не дуже?
– Уроки як уроки…
– То що?..
– Мамо…
– От бiда! Добре вже, збирайся до школи.
– Мамо…
– Та нiчо’… Може, якось воно й пронесе. Якщо Ромка до батька не приплентаеться…
– Дядько Роман казав, що треба трактора термiново зiбрати, – ляпнула дiвка