Ярославна

Валентин Л. Чемерис

Історiя Украiни в романах

Ярославна – одна з найвидатнiших постатей Киiвськоi Русi, донька галицького князя Ярослава Осмомисла й жiнка князя Ігоря Святославовича. Вiдомi й невiдомi перипетii ii життя та любовi вже дев’ять столiть хвилюють всiх, хто не байдужий до iсторii рiдноi краiни.

А взагалi-то «Ярославна» – це роман про княжi мiжусобицi, що колись пiдiрвали Русь i загрожують Украiнi зараз, це розповiдь про вiковiчну боротьбу з кочiвниками. Саме тому роман Валентина Чемериса переповнений динамiчних i бурхливих пригод, пов’язаних з походом князя Ігоря. Автор скористався жанром роману-есе, що дозволяе позбутися традицiйних обмежень i рамок, i виклав свое бачення тих далеких подiй.

Валентин Чемерис

Ярославна

Роман-есе

Перед мовою – передмова

Двадцять рядкiв, що принесли безсмертя

Ти iдеш ходою плавною.

Вабить встрiчного врода твоя.

– Як звати тебе?

– Ярославна.

Почекай, Ярославно моя.

Хiба серце не можу вiддати я

Тiй, що сонцем ясним осяйна.

Бiля тебе завжди Ярославiя -

Давньоруська твоя сторона.

    Л. Ошанiн[1 - Переклад з росiйськоi – автора.]

…У египтян часiв фараонiв була Нефертiтi, пiзнiше – Клеопатра, давнi греки мали Таiс, Аспасiю, Сафо, римляни – Лукрецiю, французи – Жанну д’Арк, Луiзу Жермену де Сталь, Жорж Санд, Коко Шанель, грузини – Тамару, росiяни – бояриню Морозову, поляки – Марiю Кюрi, англiйцi – Агату Крiстi, евреi – Голду Меiр, шведи – Астрiд Лiндгрен, iндiйцi – Індiру Гандi (цей список можна ще i ще продовжувати), а ми?…

Скiльки рядкiв iй присвячено в поемi? Всього лише двадцять.

Прозою. (В поетичних переспiвах i перекладах поетiв рiзних епох i краiн завжди виходить трохи бiльше).

І – така принаднiсть, такi почуття!

Двадцять рядкiв i – найчарiвнiший жiночий образ у свiтовiй лiтературi.

Можливо тому, що вона – дивовижно-фантастична жiнка!

Земна i неземна.

Реальна i мiфiчна.

Чи талан такий виявився в автора поеми, чи вона такою виявилася?

Двадцять рядкiв – всього лише двадцять рядкiв! – i – безсмертя. Нiкому не вiдомоi до того, не знаноi нiкому жони удiльного руського князя, який стiльки натворив похибок через свiй невгамовний характер, що врештi-решт його й прославили.

Чотири абзаци.

Двадцять рядкiв прозою. Із 504 рядкiв «Слова».

Всього лише плач-тужiння з фортечноi стiни якогось там заштатного Путивля в прадавнiй сiверськiй землi, язичницьке звертання до природних сил – до Вiтру, Сонця, до Днiпра-Славутиця. І замовляння виявили свою магiчну силу, i вже любов рятуе коханого, вже «Ігорю-князю Бог путь вказуе iз землi Половецькоi в землю Руську…»

Чотири абзаци.

Двадцять рядкiв прозою… Із 504 рядкiв «Слова».

І вже вона – жона удiльного князя мiжусобноi Русi, яку терзали розбрати мiж своiми – один з найпоетичнiших персонажiв поеми. Це в нiй, писатимуть, автор втiлив iдеал руськоi жiнки XII ст. У ньому майже немае класових ознак – вона й була княгинею, – а тому вiн майже не вiдрiзняеться вiд народного.

У поемi вона перш за все жона, яка сумуе-тужить за мужем своiм – за словами знавцiв Давньоi Русi, «лiрична, пiсенна руська жiнка». І в той же час вона втiлюе «стихiю людського жалю», висловлюе не тiльки особисту скорботу, але й турботу про воiнiв мужа.

Давнiй Єгипет уявлявся сусiднiм народам таемничою краiною магiв i чародiiв. А життя самих египтян було переповнене вiрою в чудесне, магiя вiдiгравала велику роль як в релiгiйному культi, так i в повсякденному життi. А покровителькою египетськоi магii була Ісiда, «сильна чарами» – таким був один з ii епiтетiв.

В устах Ісiди був «подих життя», адже слово, мовлене нею, знищувало хвороби… Звiдтодi й по сьогоднi в устах жiночих – подих життя, а слово, мовлене ними, воскрешае з небуття, надихае до життя.

Так було, так е i так буде завжди.

І слово Ярославни – теж воскресило Ігоря.

В iсторii Русi вiдомi двi царицi Романiвни i п’ять Ярославн – королев i цариць.

У тi часи батькiвське iм’я – чи, як ми кажемо, по батьковi, – важило для жiнок бiльше, як iхне власне.

Серед 136312 слiв (не рахуючи тих, що подаються як пояснення, а таких десятки й десятки тисяч) одинадцяти-томного словника украiнськоi мов