Проект «Украiна». 30 червня 1941 року, акцiя Ярослава Стецька
Данило Яневський
Проект «Украiна»
Дослiдження доктора iсторичних наук, журналiста, телеведучого Данила Яневського – для тих украiнцiв, якi мають бажання дiзнатися, чим було проголошення Акта вiдновлення Украiнськоi держави: звитяжним вчинком украiнських патрiотiв, iнтригою нiмецьких спецслужб чи частиною детально продуманого плану нацiоналiстiв. Проаналiзувавши вiдомi на сьогоднi документальнi публiкацii, спецiальнi дослiдження, архiвнi матерiали фондiв Украiнського Нацiонального Музею (Чикаго) та Наукового Товариства iменi Т. Шевченка (Нью-Йорк), автор малюе альтернативну до iснуючоi картину створення Органiзацii украiнських нацiоналiстiв, ii ролi та мiсця в iсторii передвоенноi Європи, з'ясовуе ii чисельнiсть, вiдновлюе iмена реальних керiвникiв та натхненникiв, творцiв та погребенникiв ОУН, форми iхньоi «спiвпрацi» зi спецслужбами рiзних краiн, джерела фiнансування. У центрi документального розслiдування – питання про легiтимнiсть Акта 30 червня 1941 p., обставини його народження та проголошення, полiтичний вплив на украiнський нацiональний рух за умов нiмецькоi окупацii.
Данило Яневський
Проект «Украiна»
30 червня 1941р., акцiя Ярослава Стецька
Братам
«Диявол починаеться з пiни на губах ангела, який вступив у бiй за святу праведну справу. Все перетворюеться на прах – i люди, i системи. Але вiчним е дух ненавистi в боротьбi за праведну справу. І завдяки йому зло на Землi не мае кiнця. З того часу, як я це зрозумiв, вважаю, що стиль полемiки важливiший предмета полемiки».
Григорiй Померанц, мислитель (1918–2013)
Роздiл І
Вступ
Першi зауваження
30 червня 1941 року.
Подii того понедiлка у Львовi i сьогоднi, бiльш нiж через 70 рокiв, е святковим днем для одних украiнцiв, черговою авантюрою для других, залишають байдужими третiх. А таких, за моiми спостереженнями, – абсолютна бiльшiсть.
І це дивно. Адже за 70 рокiв, що минули вiдтодi, про той день написано, здаеться, все можливе i всiма охочими. Але загальноi картини десятки грубезних томiв не прояснюють.
Це так тому, що iх автори – свiдомо чи пiдсвiдомо – уникають описувати явища такими, якими вони були. Натомiсть описують свое ставлення до цих явищ, що, погодьтеся, пасувало би доброму есеiсту, але ж нiяк не пасуе доброму iсториковi. Або акцентують увагу – свою i читача – на найменших деталях тiеi чи iншоi подii, «забуваючи» вписати iх у контекст тоi, а не цiеi епохи, в конкретнi обставини того мiсця i того часу.
Окупацiя Речi Посполитоi – найбiльша геополiтична катастрофа Нового часу
Беру на себе смiливiсть та вiдповiдальнiсть ствердити: подii 30 червня 1941 р. нерозривно пов'язанi з усiею попередньою iсторiею як украiнського народу взагалi, так i тiеi його частини, яку сьогоднi називають «галичанами» або «захiдняками».
Рiч Посполита. Адмiнiстративний подiл. 1619р.
Ключова точка в цiй iсторii – найбiльша геополiтична катастрофа Нового часу – роздiл Речi Посполитоi Прусським королiвством, Дунайською та Росiйською iмперiями. Для тих, хто призабув, нагадаю: Rzeczpospolita – це буквальний переклад з латинськоi (основноi европейськоi мови доби Середньовiччя) термiна res-publica. «Res-publica» украiнською означае не що iнше, як «справа громади»/«спiльна справа»/ «спiльна рiч». Rzeczpospolita – це федеративна держава у складi Королiвства Польського (яку сучасники ще називали «Короною») та Великого князiвства Литовського («Литви» або «Великого князiвства»). Народилася вона 1569 р. i називалася «двоединою державою трьох народiв» – польського, руського та литовського.
Окупацii Речi Посполитоi в долi руського (украiнського) народу
Подiли тi (всього iх було три – в 1772-му, 1793-му та в 1795 р.) пiдвели риску пiд майже 500-рiчним перiодом розвитку нашого народу в системi европейських духовних, iнтелектуальних, правових, економiчних, соцiальних та побутових практик.
Беру на себе смiливiсть та вiдповiдальнiсть ствердити: XIX столiття стало для бiльшостi окупованих столiттям утрачених можливостей. Майже пiвторасторiчна окупацiя бiльшостi територii сучасноi Украiни Росiйською iмперiею – це перманент