Таемниця Великого Сканера

Олександр Юрiйович Есаулов

Game over! #5Дитячiй свiт

Великий Процесор отримуе сигнал «SOS» з далекоi планети Ц. Експедицiя, до складу якоi ввiйшла донька Великого Процесора принцеса iнформа, зникае. Хто може вiдправитися у далеку подорож? Адже треба не лише знайти експедицiю, що зникла, а й допомогти мешканцям планети. А тут ще Рикпет з друзями теж зникають. Отака от халепа… Що ж робити? Для Великого Процесора залишаеться остання надiя – Сергiйко. І Сергiйко починае дiяти…

Олександр Есаулов

Таемниця Великого Сканера

Роздiл 1

Петрик шукав у столi диск. Як у будь-якого хлопчиська, у столi в нього був iдеальний порядок: у висувнiй шухлядi лежало кiлька викруток, п'ять старих, непотрiбних дискет, якi було шкода викинути, коробка сiрникiв i складаний ножик. Крiм того, у самiм куточку притулилися два носовички, що iх вiн уже другий тиждень забував вiддати мамi в прання, кiлька зошитiв, котрi викинути було зовсiм не шкода, але ж не можна, та ще в'язка ключiв… Словом, перераховувати все, що лежало в його столi, можна без кiнця, однак те, чого вiн конче потребував саме зараз, нiяк не бажало знаходитися.

– Та що ж це таке! – роздратовано вигукнув вiн. – Я ж чудово пам'ятаю, як тиждень тому поклав його саме сюди!

Петько засунув шухляду, подумав i знову ii висунув, нiби вiд цього руху в шухлядi мiг з'явитися той клятий диск. Диск не послухався й не виник.

Захоплений пошуками, Петько зовсiм перестав звертати увагу на екран монiтора, й тiльки глухий стукiт по склу змусив його глянути. Те, що вiн там побачив, викликало сум'яття: на екранi намалювалося зображення Неймовiрноi Крутизни, Цiлковито Вiдпадного Боса, Господаря та Владики Заекрання, Жорстких Дискiв, Чипiв i Числень, пана Великого Процесора.

– Пане В-в-великий П-п-процесоре? – вiд хвилювання Петько навiть почав заникуватися.

– Саме вiн, друже Рикпете! – озвався той, крекчучи та протискаючись крiзь екран монiтора.

Великий Процесор нагадав Рикпету тi часи, коли вiн зi своiми друзями воював з однiею вельми шкiдливою особою. Особа та, крiм усiх своiх недолiкiв, мала ще й дар генiального програмiста. Поки ii не розклали на цифру, вона завдала всiм, зокрема й Великому Процесору, безлiч клопотiв. Ім'я Рикпет дала Петьковi саме вона, як i рештi його друзiв. Дмитрик виявився Кадимом, Славко – Васлою, а Наталя – Шанатою. Було це минулого лiта. По тому трапилося ще чимало всiляких пригод, однак iмена так i приклеiлися до дiтей. Ледь мова заходила про Заекрання, пригоди оживали в пам'ятi, й дiти називали одне одного тiльки цими не зовсiм звичайними iменами.

– Радий бачити вас у гостях! Щиро кажучи, оце кого не чекав… Приемний сюрприз, пане Великий Процесоре!

– Можливо… Можливо… – промовив гiсть, як здалося Петьковi, трiшки сумно i схвильовано.

– Щось сталося, пане Великий Процесоре?

– Сам не знаю, – Великий Процесор розвiв руками, – слово честi, не став би тебе турбувати. Хотiв звернутися до Сергiйка, та в нього комп'ютер вимкнутий.

– Вiн поiхав на мiсяць до бабусi, в село. Сергiйко ж завзятий рибалка, а там класне озеро, вiн розповiдав! Вiн там навiть коропа спiймав одного разу.

– Добре, добре, про це iншим разом поговоримо. Я, безумовно, радий його успiхам у риболовлi, але в мене справа набагато серйознiша.

Рикпет насторожився: вiн знав, що Великий Процесор одного разу само особисто знищив iнтерфейс, який пов'язував фiзичний свiт i Заекрання, i якщо вiн сам пiшов на контакт, то справа, поза всякими сумнiвами, дуже серйозна.

– Бачиш, Рикпете, в нашому свiтi, якi у вашому, е космiчний простiр, планети, зiрки й такi iншi космiчнi штуки. Ти ж грав у «Подорож до планети Ц»?

– Звичайно! Дiйшов до третього рiвня. Складна iгра, скажу я вам…

– Про це пiзнiше. До речi, нiчого там складного нема, та мова не про це. Два тижнi тому я отримав звiдтiля досить тривожне повiдомлення, можна сказати, сигнал SOS. У листi було написано, що на планетi Ц з'явився таемничий вiрус. Вiн не вбивае глюкiв, а нiби переформатовуе, пiсля чого вони стають зовсiм iншими. Лист написаний плутано й незрозумiло: що за вiрус, яке намагалися застосувати лiкування, хто займався