Назад к книге «Рай. Центр» [Люко Дашвар]

Рай. Центр

Люко Дашвар

Помешкання в центрi мегаполiсу, навчання в престижному вишi, роман з багатiем – для провiнцiала то межа успiшностi, нiби опинитись у центрi раю! Заради цього можна поступитися принципами, сховати гордiсть, збрехати…

Але чи е в тому раю – у брендованому одязi, у шикарних офiсах та автiвках представницького класу – безгрiшнi душi? Бо тiльки безгрiшна душа зможе побачити двох воякiв гетьмана Петра Дорошенка, якi пробудилися через 340 рокiв, щоб вiдшукати РАЙ. центр.

Люко Дашвар

Рай. Центр

Дипломант конкурсу романiв, кiносценарiiв та п’ес «КОРОНАЦІЯ СЛОВА – 2009»

Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва

© Чернова І. І., 2009

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2009

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2009

* * *

«Коронацiя слова» створюе для вас нову хвилю украiнськоi лiтератури – яскраву, рiзножанрову, захопливу, – яка е дзеркалом сьогодення i скарбом для майбутнiх поколiнь.

Юрiй Логуш,

Голова Правлiння ЗАТ «Крафт Фудз Украiна», iнiцiатор проекту

Всеукраiнський конкурс романiв, кiносценарiiв та п’ес «Коронацiя слова» був заснований за пiдтримки бренду найпопулярнiшого украiнського шоколаду «Корона». Головна мета конкурсу – сприяння розвитку новiтньоi украiнськоi культури.

Лiтература, кiно i театр обранi не випадково, адже саме цi жанри е стратегiчними жанрами культури, що формують i визначають зрiлiсть нацii.

Метою конкурсу та його завданням е пошук нових iмен, видання найкращих романiв, стимулювання й пiдтримка сучасного лiтературного процесу, кiно й театру, i як наслiдок – наповнення украiнського ринку повнокровною конкурентоспроможною лiтературою, а кiно й театру – якiсними украiнськими фiльмами й п’есами.

www.kraftfoods.com.ua

Нiч без зiрок

У червнi двi тисячi восьмого фестиваль феерверкiв пригнав до Днiпра в районi Подолу тисячi киян: люди заполонили набережну, днiпровськi схили, заблокували проiжджу частину… І пiшохiдний мiст, що з’еднуе правий берег Киева з Трухановим островом, не оминули – забили вщент, аби краще роздивитися вибагливi сполохи вогнiв на чорному тлi. Феерверки так потужно розмальовували небо, що зiрки не втрималися – поховалися.

Наступноi ночi бiля Днiпра – уже й тихо, уже й пластиковi пляшки рiчка вiднесла вниз за течiею, а зiрки так i не оговталися. Щезли. І мiст пiшохiдний – диво! – вилизаний. Чекае черговоi забави.

Не забарилося. Близько другоi по пiвночi на мiст вибiгла тонка, аж дзвенить, рудоволоса дiвчина у довгiй бiлiй спiдницi. Зупинилася. Пiд ногами Днiпро, як пекельна безодня, чорнiе. Над головою вогнi мостового освiтлення, мов райськi свiчки миготять. А iй куди? Розсмiялася. Чимдуж мостом. І хоч би хто поруч! Анi душi… Тiльки з салону пихатого «мазератi», що застрягло на набережнiй поблизу мосту, за дiвчиною здивовано спостерiгав коштовно неголений мажор рокiв двадцяти з лишком.

До середини мосту – трохи ще. Дiвчина припала до мостовоi огорожi: видивляеться щось на печерських схилах, видивляеться… Усмiхаеться, сухi губи облизуе. Плечиком смикнула – усi геть! Невразлива, нездоланна, безсмертна. Бровки насупила – мабуть, не побачила, чого хотiла. Голову задерла – би вище, тодi б точно… Не вагалася – рудi кучерi навколо шиi обкрутила, подерлася наверх по металевих конструкцiях мосту. І спiдниця бiла трiпотить – чисто прапор.

Нiч над Трухановим островом не така, як по всьому Киеву. Мов мала дитина, – впала, колiна позабивала i завмерла – ворухнутися страшно, зойкнути несила. Нiмо. Тiльки й чути, як хвиля на берег – хлюп. Обережний iжачок кинув гризти зiв’яле яблуко, забуте кимось iз вiдпочивальникiв, повiв носом. Нiмо? Дерева у глибинi острову зашепотiли без вiтру… Тваринка за мить скрутилася, завмерла. Що за чортiвня?

– Матiнко Божа!

Невисокий хлопчина рокiв двадцяти – босий, бiляве волосся соломою, важкий хрест до пупа, полотнянi штанцi на мотузцi тримаються – продерся крiзь дерева. До берега. Навкруги, навкруги… Як слiпий. На колiна впав.

– Бо… бо… бо… Святий Боже, единий, крiпкий… Борони раба свого… Де