Роксоляна
Осип Назарук
При дворi султана ii називали «хассеке Хуррем», тобто «мати спадкоемця престолу» й «та, яка даруе радiсть» – Європi вона вiдома пiд iм’ям Роксоляна. Настусю, полонянку з Украiни, купили на одному з незлiченних невiльницьких ринкiв Османськоi iмперii для гарему султана Сулеймана Пишного. Їй вдалося стати улюбленою дружиною повелителя i приворожити його так, що вiн кинув до ii нiг усю свою державу…
Осип Назарук
Роксоляна
Передмова
Роксолана: доля, образ, символ
Сьогоднi ми е свiдками великого захоплення iменем Роксолани, яким називають не тiльки сорти горiлки i груш, ансамблi i трiо, а й крейсерську яхту та зовнiшньоторговельне виробниче об’еднання; вона фiгуруе в сучаснiй естраднiй музицi, в образотворчому мистецтвi Украiни. Про неi створюеться опера (О. Костiн) i мюзикл (автори С. Галябарда i А. Святогоров). ЇЇ iм’я стало символом чогось екзотичного з присмаком патрiотизму, що, напевно, пов’язано з образом мистецьких i лiтературних творiв, за якими стоiть прототип – реальна жiнка незвичайноi долi.
Це явище можна пояснити iмпульсом до зацiкавлення iсторiею Украiни пiсля проголошення незалежностi та появою низки творiв – наукових, науково-популярних i художнiх, присвячених життевому шляху славетноi дружини султана Сулеймана Законодавця або пов’язаних так чи так iз нею. Широкий загал прихильно зустрiв й серiал «Роксолана» – зразок украiнського орiенталiзму.[1 - Кочубей Ю. До специфiки украiнського орiенталiзму // Схiдний свiт, 1996. № 2. – С. 134–139.]
Та такого пояснення було б мало. Їi доля звичайна i виняткова одночасно. Звичайна вона для того часу: молоденька гарна дiвчина потрапляе в полон, потiм на невiльничому ринку ii купують для султанського гарему, що можна пояснити ii зовнiшнiми даними i вмiнням iх показати. Таких було тисячi, десятки тисяч по всьому Сходi. В iсторii, i не тiльки Османськоi iмперii, залишилася одна – Роксолана. Таке iм’я за нацiональною належнiстю iй дали чи то купцi з Кафи, чи то вже в султанському гаремi, де вона посiла скромне мiсце рукодiльницi.
Данi про ii походження скупi, але якщо ii iм’я i свiдчення дипломатiв iталiйських торгових мiст-держав вказують, що вона Rossa, тобто русинка,[2 - Кримський А. Ю. Історiя Туреччини. – К.-Л., 1996. – С. 201–213.] то польськi автори[3 - Самуель Твардовський. Див. про це далi в текстi.] внесли уточнення, що вона родом з Рогатина чи з-пiд Рогатина, мае iм’я Олександра i е донькою священика Лiсовського. Незважаючи на чiткi вказiвки iталiйських дипломатiв-сучасникiв, i досi висуваються рiзнi версii щодо того, звiдки вона – то вона дочка польського аристократа, то кримського хана, то нiмкеня, iталiйка чи француженка. Дiйшло до того, що один iз французьких авторiв назвав ii «московською дiвчиною», iталiйська авторка – бiлорускою,[4 - Див. Книш, Ірена. Імператорська карiера Анастазii Лiсовськоi // Вiдгуки часу. – Вiннiпег, 1972. – С. 254–255.] виходячи з плутанини у мовах Заходу, де не розрiзняють слiв «Росiя» i «Русь», хоч для останньоi здавна iснувало латинське слово «Рутенiя».
Винятковiсть долi Роксолани полягае в тому, ким вона стала, у ii ролi в iсторii. Їi постать посiдае тверде мiсце в iсторii Туреччини, ii не можна викреслити чи якось обiйти, незалежно вiд того, як, негативно або позитивно, оцiнювати ii вплив на дiяльнiсть одного з найвидатнiших султанiв Османськоi держави – Сулеймана Пишного, Сулеймана Законодавця, за якого турецька держава досягла апогею. Слiд мати на увазi, що все вiдбувалося на Сходi, де в суспiльствi для жiнки було вiдведено чiтко визначену роль, що виключала втручання в державнi справи.
Роксолана привернула увагу европейських полiтикiв i лiтераторiв ще за свого життя. Першi свiдчення про неi надiйшли вiд венецiйських, генуезьких, дубровницьких та австрiйських дипломатiв у Стамбулi,[5 - Askenazy Sz. Listy Roksolany // Kwartalnik historyczny,1896, vol. X. – S.113–117.] потiм про неi дiзналися у Францii, про неi знали й у Польщi (М. Литвин, С. Твардовський). Вона навiть листувалася з польським королем, який, як вiдомо, був у тi часи королем i украiнських земель.
Вiд самого початку оцiнки ii впливу