Остановiсь, мгновенье, ти прекрасно! (збiрник)
Лесь Подерв’янський
Лесь Подерв’янський – скандально вiдомий украiнський письменник i художник. Його епатажнi п’еси, що були спочатку записанi на аудiокасетах i CD-дисках, принесли йому велику популярнiсть. Тепер з його творами можна познайомитися на сторiнках цiеi збiрки. До неi увiйшли п'еси «Остановiсь, мгновенье, ти прекрасно!», «Хвороба Івасика», «Васiлiса Єгоровна i мужичкi», «Гамлет, або Феномен датського кацапiзму» та iнши твори, в яких розкриваеться оригiнальний талант автора.
ХАРКІВ «ФОЛІО» 2013
Лесь Подерв'янський
Остановiсь, мгновенье, ти прекрасно!
Збiрник
Остановiсь, мгновенье, типрекрасно!.
ДІЙОВІ ОСОБИ
Іван Опанасович Харченко, лiтературознавець.
Гриць Якович Вареник, тоже лiтературознавець.
Чорт, трансцендентна сила у виглядi рогатого упиздня в ватнiку, ватнiх штанах i кiрзових чоботях. Безсмертен.
Хуна, особа жiночоi статi.
Сало, iжа Івана Опанасовича i Гриця Яковича, заповнюе простiр мiж шкiрою та м’ясом свинi, на вигляд бiла, на смак жирна речовина.
Портвейн, напiй, котрий Іван Опанасович i Гриць Якович п’ють вранцi, вдень, ввечерi, а також вночi.
ДІЯ ПЕРША
Кiмната в общазi, в котрiй живуть аспiранти: Іван Опанасович, Гриць Якович, i сало в кiмнатi двi кроватi, тумбочка i стiл. За столом сидить Іван Опанасович i iсть сало. На кроватi лежить Гриць Якович Вареник в станi алкогольного токсiкозу, загорнутий з головою в ковдру.
Іван Опанасович. Шось випить хочеться, блядь, деж взять грошi? (До Гриця.) В тебе грошi е?
Гриць. Єсть.
Іван Опанасович. Дай менi три карбованцi, я тобi завтра утром вiддам.
Гриць мовчить.
Іван Опанасович. Чо мовчиш? Грошi е?
Гриць. Єсть.
Іван Опанасович. Дай менi три карбованцi, завтра утром вiддам.
Гриць мовчить.
Іван Опанасович. Чо мовчиш? Грошi е?
Гриць. Єсть.
Іван Опанасович. Дай менi три карбованцi, завтра утром вiддам. Чо мовчиш?
Гриць. Та жалко…
Деякий час обидва мовчать.
Іван Опанасович. Блядь, придумав! Щас гумореску напиздячу.
Іван Опанасович кладе сало, сiдае до машинки i пиздить ii по клавiшам
Іван Опанасович. Такий гумор щас пиздану, шо вони всi повсцикаються. (До Гриця Яковича.) Ти «Перець» читав?
Гриць Якович. Нi.
Іван Опанасович. Очень даже напрасно, там такi хохми есть, всцятися можна! Там i мойо тоже есть…
Продовжуе пиздить по клавiшам, потiм видира бумагу i комкае ii.
Ну його к хуям, краще я оповiдання про колгосп напишу, блядь, в «Молоду гвардiю». (До Гриця.) Ти читав «Молоду гвардiю»?
Гриць Якович. Нi.
Іван Опанасович. Напрасно, там тоже харошие хохми есть…
Іван Опанасович пиздячить по клавiшам.
Гриць Якович. Я сьогоднi з Хуною условився, щас прийтi должна…
Іван Опанасович продовжуе пиздити машинку по клавiшам, потiм iмпульсивно видира бумагу i зникае в сортирi. Входить Хуна.
Хуна. Я не опаздала?
З сортиру чути огидливе пердiння.
Хуна (робить вигляд, нiби нiчого не почула). Ви тут сiдiте, а на дворе такая погода стоiт!..
З сортиру чути огидливе пердiння.
Хуна (робить вигляд, нiби не чуе). Я прямо не знаю, что ета весна со мной делает!..
Гриць Якович тупо мовчить. З сортиру чути шарудiння. Трохи згодом з'являеться Іван Опанасович, застьобуючи штани. Вiн розпарений i страшний.
Хуна. Ізвiнiте, можна i мне?
Іван Опанасович. Хi! Мерсi…
Хуна спокусливо посмiхаеться i зникае в сортирi. Іван Опанасович у роздумi чуха собi живiт.
Іван Опанасович. Я в армii так наiбався, Гриша, iбать моi вiники!..
З сортиру чути страшний крик, Хуназ перекошеним ротом вибiгае з сортиру, збивае з нiг Чорта, який щойно зайшов у дверi, i вихром зникае в нетрях общежитiя.
Іван Опанасович. Блядь, шо вона злякалась? Гiмна не бачила?
Чорт загляда до сортиру, мрiйливо крутить хвостом i клаца язиком.
Чорт. Ну ти i среш, Ваня…
Іван Опанасович. А хулi тут такого? Ну, посрав…
Чорт. Ну, розказуй, як живеш, як жiнка?…
Іван Опанасович. Та пiшла вона на хуй!
Чорт (спiвчутливо). Шо такое, Ваня?
Іван Опанасович. Та вже мiсяць менструацii не було, мабуть, забеременiла…
Чорт. Так радуваться ж нада, Ваня!
Іван Опанасович. А хулi радуваться? Я ii три года iбав, як врага народа, i вона не беременiла. Я н