Назад к книге «Множення в умі, або Плинність часу (збірник)» [Лесь Подерв’янський]

Множення в умi, або Плиннiсть часу (збiрник)

Лесь Подерв’янський

До збiрки «Множення в умi, або Плиннiсть часу», окрiм уже вiдомих, увiйшла нова п’еса. Читаючи цю книжку, ви вiдкриете для себе, що героi Леся Подерв’янського, на жаль, не такi вже нереальнi, як це може здатися на перший погляд, а тонка iронiя та гумор автора дозволять вам ще i ще раз посмiхнутися над трагiкомiзмом нашого життя.

Лесь Подерв’янський

Множення в умi, або Плиннiсть часу

Збiрник

Множення в умi, або Плиннiсть часу

ДІЙОВІ ОСОБИ

Арнольд, людина-крокодил.

Феофан, людина-сiтка.

Борис, людина-пташеня.

Сабур, людина-скамiйка.

Кербабай, людина-дверi.

Максуд, людина-крейда.

Плiт. На ньому знаходяться всi вищезгаданi дегенерати. Мимо них проплива середньоросiйський пейзаж так, що здаеться, нiби плiт пливе. На плоту встановлено iржавого залiзного листа з крейдяним написом: «25,4x16,4», бiля листа стоiть Максуд i множить.

Арнольд (повзе на животi вздовж плота). Води кругом, твою мать у кишки!

Борис (сидить навкарачках i помахуе коротенькими ручками, широко роззявляючи рота). Поналивало, мабуть.

Феофан (стрибае по плоту неприемними стрибками). Поналивало, поналивало, салабон!

Сабур (стоячи раком). Може, десь труби прорвало?

Феофан. А тебе хто пита? Раз переiбу, й харош.

Максуд множить. Сабур нiяково мовчить.

Феофан. Що мовчиш? Шо не ясно? Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!

Сабур швидко вiдчиняе Кербабая, який скрипить, i знову становиться раком. Максуд витира те, що помножив.

Арнольд(сiда на Сабура). І нахуя отой мудак множить? (Показуе на Максуда.)

Феофан (ада на Сабура). Щоб було дохуя.

Борис(противним пiсклявим голосом). Мамка кудись залетiла пiд три чорти, а я тут сижу i iсти хочу.

Арнольд (Феофану). Накрий його, щоб не пиздiв.

Феофан накрива Бориса своiм тiлом. Деякий час тихо, тiки Максуд страшно стучить крейдою по залiзу.

Арнольд (Сабуру). Закрий Кербабая, дме!

Арнольд важко плюхаеться з Сабура i повзе вздовж плота. Сабур зачиняе Кербабая, який знову скрипить. Максуд множить. Весь цей час Феофан стоiть раком, накриваючи Бориса.

Феофан. І довго менi отак стоять?

Кербабай рипить. Максуд стучить крейдою по залiзу.

Арнольд. Вже весь плiт обповз, твою мать у кишки!

Борис (з-пiд Феофана). Я манав оце повзання! Я iсти хочу!

Арнольд. Ти диви, його накрили, а вiн пиздить!

Сабур. Ач, який! iсти хоче! А ми не хочемо?

Феофан. Салага хуев! Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!

Сабур вiдчиняе Кербабая i знову становиться раком. Кербабай рипить. Максуд витира те, що помножив, здирае ржаву дошку i пиздить ii ногами. Всi з пострахом дивляться на Максуда. Максуд викида дошку у воду, де вона тоне. Зачиняе Кербабая, садиться на Сабура i витирае пiт.

Максуд. Пiздец.

Всi з пострахом дивляться на Максуда. Плiт пливе.

Завiса

П'ять хвилин на роздуми

П'еса без дiйових осiб

На сценi середньовiчна ратуша, зроблена в стилi сталiнського бароко. На ратушi великий годинник iз знаками Зодiаку та рiзною iншою хуйньою. Посерединi годинника стирчать гарнi скульптури робiтника i колгоспницi. В руках у робiтника – молоток, в руках у колгоспницi – серп.

Стрiлки на годиннику показують без п'яти дванадцять. Перед ратушею великий майдан, на майданi натовп. Натовп терпляче слухае набридливе тiкання годинника, уважно спостерiгаючи красивi золотi стрiлки, зробленi в видi гарних пшеничних колоскiв.

Повiльно спливае одна, друга, третя, четверта хвилина. Коли, нарештi, стрiлки з колосками наближаються до цифри дванадцять, натовп iздае страшне статеве мичання, i, одночасно з тим, красивий золотий робiтник на годиннику з усiею силою пиздить молотком по пицi гарну золоту колгоспницю. яка, в свою чергу, пиздить робiтника серпом по яйцях.

Роздаеться голосний дзвiн. Статеве мичання натовпу переходить у страшне ревiння. І саме в цю мить дверцята на годиннику вiдчиняються i з них виходить Сталiн.

Вiн позолочений i пофарбований. В однiй руцi у нього трубка, в другiй – знак Зодiаку. Зi рта Сталiна iде дим.

За Сталiним виходять Маленков, Каганович, Ворошилов, Будьонний, Хрущов, Берiя i iншi – всього дванадцять штук.

Всi вони, за вийнятком Хрущова, тримають в руках зна