Пустоцвiт

Олена Литовченко

Тимур Литовченко

Історiя Украiни в романах

Влiтку 1744 року iмператриця Єлизавета Петрiвна милостиво розглянула й затвердила петицiю про поновлення гетьманства на украiнських теренах. Булава дiсталася хлопцевi з незаможноi родини, який зробив фантастичну кар'еру – Кирилу Розумовському, рiдному братовi морганатичного чоловiка iмператрицi. Життя закружляло у скаженому калейдоскопi… А що ж одержала Украiна?! Невиправданi очiкування, бездарне керiвництво, бездiяльнiсть у вирiшальнi години… Фiнал був закономiрним: остаточна втрата державностi.

Тимур i Олена Литовченки

Пустоцвiт

Передмова

Нiмецькi землi, 1744рiк

Гульба тривала вже три тижнi поспiль. Чергова корчма гула не гiрше бджолиного вулика, столи ломилися вiд вина й наiдкiв.

Кирилко давно згубив лiк не тiльки шинкам, у яких гучна компанiя гуляла в цi радiснi днi, але й новим знайомим i старим приятелям, що приймали участь у гульбi. Скiльки людей, якi вимовляють заздоровницi й славослiв'я на його честь, у вiдносно нещодавньому минулому нiкому невiдомого босоногого пастушка!.. Зате тепер усi цi Волконськi, Трубецькi, Наришкiни, Салтикови, Чернишови, Сташевськi, Успенськi, Шейнiни, Репнiни, Лопухiни, Демидови репетують що е сили:

– Здоров'я пана графа!

– Многая лiта йому!!

– Вiват, вiват!!!

Справдi, хто б мiг припустити, що син голодранця-козака одержить графський титул i дворянський герб?! Ще вчора – Іван Обiдовський, а вже сьогоднi – його сiятельнiсть граф Кирило Розумовський, рiд i герб якого походять вiд шляхетного гетьманського роду Романа Ружинського!.. Диво яке, ах, яке ж диво: колишнiй пастушок, а нинi юний студiозус живе в Нiмеччинi, слухае лекцii в найкращих унiверситетах Берлiна, Геттiнгена, Страсбурга, а скiльки ще мае вiдвiдати!.. Францiю з Італiею вздовж i вшир вивчити й скорити!..

Для нього тепер усе легко. Його старший братик Олексiй тепер цей… як його?! Морганiчний?.. Морганатичний?.. А-а-а, та годi гарнi слiвця вигадувати: Олесько тепер став офiцiйним полюбовником самоi государинi – он як!!! І тепер усi цi шляхетнi добродii у братiв Розумовських он де!..

Тож за такий успiх неодмiнно варто випити!!!

– Агов, корчмарю, вина менi… А-а-а, чого там?! Усiм вина!.. За мiй рахунок – за рахунок графа Кирила Розумовського!!! Ти чуеш, корчмарю, продажна твоя душа?! За мiiiй!!! За мiй рахууунооок!!! За мiiiй – за грааафааа Кииирииилааа Рооозууумооовськооогооо!!!

Дзенькнули золотi червiнцi й срiбнi рублi iз зображенням Анни Іоанiвни – колишньоi правительки, яким у нього вiдтепер не буде лiку. Мармизи присутнiх розквiтли широкими сяючими посмiшками, галас вiдновився з новою силою.

Добре, добре – смiйтеся! Смiйтеся, чорт вас усiх забирай з вашими смiхотливими тельбухами!!! А от тiльки нову монету ще накарбують – iз профiлем новоi iмператрицi!.. До того все йде. А там…

А там вже!.. От у тiм-то й рiч: поруч iз государинею тепер – його рiдний братик!.. От у чому рiч!..

Тому смiйтеся, добродii, смiйтеся на здоров'я!!!

Все-таки шкода, що Теплова з ними немае… На третiй день скаженоi гульби мовив коротко: «Ну все, пора й за справи братися», – i зник.

Що за дурня?!

Якi ще справи?!

Подумаеш – справи!.. Великий пшик.

От, примiром, мови вiн опанував?! Аякже: наприклад, нiмецьку… Як це там звучить, а?! Натюрлiх… або нах тюрлiх?! iх бiн… А може, iхт бiн?.. Нi, краще вже французькою: компрене ву… ля фам, но де льом… А-а-а, яка, по сутi, рiзниця?! Одне зрозумiло: без знання нiмецькоi вiн не змiг би слухати унiверситетськi лекцii. А вiн слухае?! Ще як!!! Отже – знае!.. А без французькоi!.. О-о-о, без французькоi….

Ххха!.. А танцювати й фехтувати навчений?! Авжеж!!! Який же це, даруйте, граф з нього виходить, якщо без танцiв та фехтування?! Як же iнакше на балах або, скажiмо, на дуелях поводитися, що робити накажете, якщо танцi та двобоi не опанувати?! Так, вiн – кращий!!! І недарма через нових своiх знайомих до самоi мадемуазель Фiфi в ii модний салон потрапив!!! Ах, мадемуазель Фiфi – це… Це щось!.. Зате як запалюе, як кров у жилах пiсля цього грае!.. Вона – вища будь-яких похвал, от що вона таке, ця сама мадемуазель!!! Тим паче, за