Михайло Коцюбинський

О. Ю. Кирiенко

І. А. Коляда

Знаменитi украiнцi

Украiнський письменник i громадський дiяч. Однiею з головних тем його творчостi 90-х рокiв було тяжке становище малоземельного селянина («П'ятизлотник», 1892; «Цiпов'яз», 1893; «Дорогою цiною», 1901). М. Коцюбинського називають також поетом краси людини i природи. Таке визначення зумовлене його вишуканою здатнiстю художньо проникати в глибини зображуваного.

Михайло Коцюбинський (1864—1913) був i залишаеться одним з найоригiнальнiших украiнських прозаiкiв. Блискучий новелiст, вiн серед перших в украiнськiй лiтературi усвiдомив потребу ii реформаторства в напрямi модерноi европейськоi прози. Саме Коцюбинського Панас Мирний назвав «великим майстром рiдного слова», що, як «будiвничий, виводив своi мистецькi твори, повнi великого художнього смаку, глибокоi задуми i безмiрно широкоi любовi до людей»…

І. А. Коляда, О. Ю. Кирiенко

Михайло Коцюбинський

«Найбiльша драма мого життя – це неможливiсть присвятити себе цiлком лiтературi…»

«Я не вважаю, що конче треба, щоб про мене колись багато писали критики та iсторики лiтератури. Але цiкаво було б, щоб так – за пiвсотнi рокiв… пiсля моеi смертi десь написали на шестерiнки чи там сторiнку, де просто перелiчили б, що я зробив i що з того вiд мене зосталося у пам’ятi. І в чиiй iменно пам’ятi. Ну, i коротко сказали б, чи надовго мене вистачить у будуччинi».

    Михайло Коцюбинський

Присвячуемо

нашим дiдусям, бабусям

та батькам

Дитинство та юнiсть

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 (5 за старим стилем) вересня 1864 року на Подiллi в м. Вiнницi в родинi дрiбного службовця. У метричнiй книзi[1 - Метричнi книги, метрики – паперовi формуляри, в яких духовенство рееструвало акти громадянського стану членiв церкви: хрещення (народження), вiнчання (шлюб), поховання (смерть). На захiдноукраiнських землях метричнi книги з’явились у XVI столiттi, в Надднiпрянщинi в XVII столiттi.] вiнницького Преображенського собору за 1864 р. записано: «Сентябрь, 5». Народився: «Михаил». Батьки: «Губернский секретарь Михаил Матвеев Коцюбинский и его законная жена Гликерия Максимовна, оба православного вероисповедания».

Батько його, людина добра, чесна i працьовита, але запальна i нестримна, «з вiчними фантазiями, якi нiколи не здiйснялися», не мiг терпiти утискiв i несправедливостей вiд начальства, тому доводилося йому часто змiнювати мiсце постiйноi роботи, а iнколи й зовсiм залишатися без мiсця або працювати за мiзерну плату. Разом iз ним переiздила по селах, мiстах та мiстечках Подiлля й родина.

Мати письменника – Гликерiя Максимiвна (дiвоче прiзвище – Абаза), 1837 року народження, 1863 р., всупереч волi батькiв, вийшла замiж за вдiвця Михайла Матвiйовича Коцюбинського, який уже мав двох дiтей вiд першого шлюбу. Це була жiнка добра, любляча, «поглядiв поступливих», зi складною, тонкою й глибокою душею. Їй було властиве розумiння лiтератури та мистецтва. Вже солiдним чоловiком Михайло Коцюбинський у своiх автобiографiчних листах згадував так про матiр: «Мати з бiльш сталим, нiж у батька, характером, з складною, тонкою i глибокою душевною органiзацiею, добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить. Мае добрий смак, благороднi погляди, любить лiтературу i штуку, поглядiв поступових. Я рiс пiд впливом матерi, до якоi завжди був ближчим, нiж до батька. Всi кажуть, що ми подiбнi не тiльки з обличчя, але й характером i уподобаннями».

Михайло Коцюбинський, або, як його пестливо називала мати, Муся, був першою спiльною дитиною молодого подружжя. Потiм у Михайла Матвiйовича та Гликерii Максимiвни народилося ще четверо дiтей: Лiдiя (1868 р. н.), Хома (1870 р. н.), Леонiд (1872 р. н.), Ольга (1877 р. н.).

Дитинство майбутнього письменника до 7 рокiв минало у Вiнницi, у теплому i дружньому сiмейному оточеннi. «Дитячий вiк мiй (до 7 лiт) пройшов у Вiнницi, а вiдтак довелося жити то на селi, то знов у мiстi, все на тiм же багатiм природою, теплiм, прекраснiм Подiллi», – згадував М. Коцюбинський. Нянькою у малого була сiльська жiнка Хима, вiд неi вiн чув украiнське слово i народну казку. М