Князi Острозькi

Ярослав Ярославович Хаврук

Петро Михайлович Кралюк

Знаменитi украiнцi

Історiя меценатства – одна з найцiкавiших сторiнок минулого, тому що приховуе в собi чимало загадкових, а подекуди драматичних людських доль. На жаль, так iсторично склалося, що наша земля в епоху своеi бездержавностi, ставала «ласим шматком» для iнших, бiльш могутнiших держав, котрi насаджували своi права, закони, звичаi та релiгiю. Ревними боронителями православноi вiри та украiнськоi культури були князi Острозькi.

Петро Кралюк, Ярослав Хаврук

Князi Острозькi

Передмова

Вагому роль в iсторii украiнських земель перiоду Середньовiччя вiдiграла династiя князiв Острозьких. Саме вони пiсля розпаду Киiвськоi Русi, а пiзнiше загибелi Галицько-Волинськоi держави виступили продовжувачами давньоруських полiтичних та культурних традицiй. Особливо помiтною роль Острозьких була в ХV – ХVІ ст., коли Украiна-Русь переживала складнi часи, опинившись у лещатах великих геополiтичних потуг – римо-католицькоi Європи та iсламського Сходу. У цих складних умовах предкам украiнцiв було непросто зберегти свою етнiчну, культурну й пов’язану з ними конфесiйну православну iдентичнiсть. Чимало русинiв-украiнцiв у той час покатоличилось, а також «потурчилось», «обусурманилось». І в тому, що вони все-таки змогли зберегтися як етнос зi своею специфiчною культурою, е чимала заслуга князiв Острозьких.

На жаль, в украiнськiй iсторiографii ХІХ – ХХ ст., в силу ii «народництва», iсторiя дiяльностi представникiв цiеi князiвськоi династii часто або iгнорувалася, або трактувалася тенденцiйно. Вiдомi iсторики народницького спрямування – Микола Костомаров, Пантелеймон Кулiш та Михайло Грушевський, загалом негативно трактуючи дii украiнських елiт, так само негативно оцiнювали й дiяння князiв Острозьких; особливо це стосувалося одного з найвидатнiших представникiв династii – Василя-Костянтина. При цьому слiд зазначити, що жоден iз цих iсторикiв-народникiв не походив iз соцiальних низiв, народних верств.

Як не дивно, але саме селянський син Іван Франко чи не вперше в украiнськiй модернiй лiтературi дав високу оцiнку князям Острозьким, зокрема Василю-Костянтину. Вiн зазначав, що «рiд князiв Острозьких вiдiграв дуже важливу роль в iсторii Пiвденноi Русi та iсторii Польщi XV—XVI в.», а князь Василь-Костянтин «був одним iз головних двигачiв нацiонального життя…». Особливу увагу звертав Іван Франко на культурну дiяльнiсть князя, називаючи «славним князем у просвiтi» i вказуючи на його значний внесок у справу культурного розвитку: «Вiн то зрозумiв, що без просвiти Русь не може двинутись з упадку, i православiе не може остатись перед напором латинства. І ось вiн великим коштом завiв у своiм мiстi Острозi вищу школу, або, як тодi звали, “академiю”». Також Іван Франко звертав увагу на видану за грошi князя Острозьку Бiблiю, яку вважав однiею з найвизначнiших пам’яток нашоi культури, а також на дiяльнiсть заснованоi Василем-Костянтином Острозькоi друкарнi, у якiй було видано «багато дуже гарних книжок для науки народу i для оборони православ’я».

Ще один селянський син, Іван Огiенко, теж високо оцiнив дiяльнiсть В.-К. Острозького. В оглядовiй книзi «Украiнська культура», написанiй на початку наукового шляху, вчений зазначав: «Закладаються у нас новi огнища, що боронять рiдну культуру i старо-батькiвську вiру од унii, а в мiстi Острозi, на чолi з незабутнiм патрiотою вкраiнським кн. В. К. Острожським (1526—1608) у другiй половинi ХVІ вiку зароджуеться славна Академiя Острожська. І коло цiеi академii згуртувалися кращi сини Украiни, ii кращi науковi сили, що повели вперед i рiдну лiтературу i рiдну культуру». Далi Іван Огiенко вiв мову про видання Острозькоi Бiблii 1581 р. Вiн наголошував, що то була «…найперша друкована Бiблiя не тiльки на сходi слов’янства, але навiть серед всього слов’янського миру». Про книгодрукування в Острозi та Дерманi за часiв В.-К. Острозького Іван Огiенко пише i у своiй фундаментальнiй працi «Історiя украiнського друкарства». Своерiдним завершенням студiй ученого в галузi Острогiани стало монографiчне дослiдження «Князь Костянтин Острозький i його культу