Бiблiйнi казки: Казки та легенди про святих

Сборник

В книзi зiбранi легенди та казки украiнського народу на бiблiйнi сюжети: про святих та про Господа нашого Ісуса Христа i про те, як Вiн iз святим Петром по свiту ходили, як складалися псалми, як цар Соломон правив своею краiною i творив своi закони… І такi вони близькi i рiднi, тi святi люди: навчають жiнок прясти, бiдним допомагають, а злих карають. І хоча в життi так не завжди бувае, але в казках все можливо.

Бiблiйнi казки: Казки та легенди про святих

Легенди про створення свiту

Як архангел Михаiл Сатану закував

Перше не було нi неба, нi землi, була тiльки тьма i вода, змiшана з землею, так неначе кваша, а Бог лiтав Святим Духом понад водою, котора шумiла пiною. От раз Бог ходить по водi та бачить на нiй бульбашку з пiни, що ворушиться. Дихнув на неi i сказав:

– Нехай буде янгол.

І вилiз з бульбашки маленький чорненький чоловiчок з хвостом i рiжками, та тiльки без крил. Бог дав цьому створiнню iм’я Сатанаiл i двое крил i мовив до нього:

– Лiтай так, як i я.

А янгол каже:

– Не можна, Господи.

Бог йому дав ще двое крил i сказав:

– Лiтай.

– Не можна, Господи, – вiдказуе янгол.

Бог йому дав ще двое. От вiн i лiтае. Тодi Бог сотворив свiт i дав янголу меч.

На другий день Бог сотворив небо. На третiй день Бог каже до шестикрилого серафима:

– Пiрни пiд воду, вiзьми жменю землi, скажи при цьому: «Во iм’я Господне, iди, земле, зi мною», – i неси нагору до мене.

Сатанаiл пiрнув на дно, взяв звiдти жменю землi та й мiркуе собi: «Навiщо я казатиму «Во iм’я Господне»? Хiба я чимось гiрший вiд Бога?» Ось вiн i каже:

– Во iм’я мое iде земля зi мною.

Випiрнув нагору, глянув – а землi в жменi нi порошинки. Бог i каже йому:

– От бачиш – хотiв обдурити мене, не послухатися i вчинити по-своему, та не вдалося, пiрнай знову.

Сатанаiл знову пiрнув на дно, набрав у жменю землi, затиснув ii в кулак, проте все одно не сказав так, як велiв йому Бог. Упертий, як усякий чорт, вiн i цього разу сказав по-своему:

– Во iм’я мое iде земля зi мною.

Випiрнув нагору, розняв кулак, дивиться – а землi знову нема нi порошинки. Бог каже йому:

– Ти таки знову хотiв учинити по-своему i не слухаешся мене. Однак твоя затiя надармна: нiчого з того не буде. Пiрнай утрете i кажи так, як тобi наказано.

Сатанаiл пiрнув утрете, набрав у жменю землi й каже: «Во iм’я Господне», потiм раптом спохопився та й мiркуе собi: «Перше земля вислизала в мене з кулака тому, що я легко тримав, тепер я ii затисну так, що вже не вислизне». Та й знову сказав по-своему: «Во iм’я мое iде земля зi мною». Випiрнув нагору, дивиться – а землi знову нема, хоч вiн i затиснув ii обома руками. Одначе, оскiльки вiн, бравши землю, все ж пом’янув iм’я Боже, то в нього пiд нiгтями лишилося трошки землi. Бог бачить, що i втрете Сатанаiл не виконав його повелiння, i каже йому:

– Нi, видно, з тебе нiчого доброго не буде, якщо ти не мiг виконати навiть такоi дрiбницi. Нiчого робити, виколупай ту землю, яка лишилася в тебе пiд нiгтями, i давай ii сюди, – досить буде i цiеi.

Сатанаiл виколупав. Бог узяв ту землю, посипав ii по водi, – i раптом з’явився на водi гарний пагорок, а на ньому – зелень i дерева. Бог присiв iз Сатанаiлом на цьому пагорку вiдпочити. Оскiльки Бог почувався дуже втомленим, то прилiг на травi i заснув.

Тодi Сатанаiла взяли заздрощi, чому вiн не такий дужий i могутнiй, як Бог. І вирiшив вiн утопити Бога. Взяв Сатанаiл Бога на руки й хотiв кинути у воду, – i раптом бачить диво: перед тим вода була вiд нього не далi, як за крок, а тепер вiдiйшла крокiв на десять, а на ii мiсцi стала земля. Однак Сатанаiл не збентежився цим i побiг до води, щоб кинути в неi Бога. Та скiльки вiн не бiжить до неi, а вода вiд нього iде щораз далi й далi, i Сатанаiл нiяк не може добiгти до неi. Бiг вiн, бiг – i раптом опинився якимось дивом на тому ж самому мiсцi, звiдки взяв Бога на руки. Глянув вiн ненароком убiк i бачить, що вода вiд нього тут не далi, як за два кроки. Вiн давай туди бiгти, аби таки втопити Бога. І раптом знову сталося те ж саме, що й першого разу: вiн бiжить до води, а вона вiд нього вiдходить. Бiг вiн, бi