Прокляте болото: Казки про вiдьом i чарiвникiв

Сборник

Ця книжка цiкава та надзвичайна, можна сказать, унiкальна в своему родi, бо мiстить народнi легенди та розповiдi про мiстичне та непiзнане. На сторiнках цiеi книжки на вас чекае захоплююча зустрiч з вiдьмами i чарiвниками, ви дiзнаетеся про хлопця, який повернув людям сонце, мiсяць i зорi, про таемницю скляноi гори, про чарiвний перстень i ще багато цiкавого i дивовижного про мешканцiв Проклятого болота. Також книжка мiстить народнi приповiдки про вiдьом та невеликий словничок рiдковживаних слiв. Це видання буде цiкаве для всiх, кому подобаються мiстичнi розповiдi та украiнський фольклор.

Прокляте болото: Казки про вiдьом i чарiвникiв

Чарiвна капуста

Золотоголовий хлопчик

Дiялося це не за моеi пам’ятi й не тут. Одна жiнка була чарiвницею i через це не могла мати дiтей.

Дiзналася вона, що в горах е дiд, який може iй допомогти, й помандрувала до нього.

Дiд вислухав ii, дав двi горошинки й сказав, аби ковтала одну вранцi, а другу – ввечерi.

Другого дня вранцi одну горошинку жiнка проковтнула, а друга покотилася та й упала у пiйло. Вiднесла вона кобилi пити, а кобила спила й горошинку.

Через сорок тижнiв жiнка народила хлопчика, що мав золоту голову, а кобила привела золотоголове лоша.

І хлопчик, i коник ростуть не по днях, а по годинах. Малий уже вчиться в школi. Мати розповiла йому про дiда, який дав iй горошинку, i хлопчик вирiшив провiдати його.

Пiшов у далекi гори, погостював три днi, а звiдти повернувся з чарiвним перснем, що дiд подарував.

А цей перстень зробив його таким сильним, що золотоголовий хлопчик мiг дуба з корiнням вирвати.

Просить мати, аби вiн подарував iй той перстень, а коник радить не давати. Хлопець не дае.

Тодi чарiвниця задумала позбутися сина й заволодiти чарiвним перснем.

Подае вона хлопцевi снiданок з отрутою. Але тут прибiгае золотоголовий коник i каже:

– Не iж, брате, бо вона хоче тебе отруiти.

Хлопець послухав коня i висипав снiданок собацi. Собака з’iв i тут же здох.

– Бачиш, мамо, що ти зi мною хотiла зробити? – каже вiн. – Тож тепер не нарiкай, що залишаю тебе одну, а сам iду свiт за очi.

Сiв на золотоголового коня i поiхав. Їхали вони цiлий день. Надходить нiч i треба кудись проситися ночувати.

А мати цього хлопця була знайома з усiма чарiвницями. Задумала вона хлопця зi свiту збути – полетiла до своеi приятельки, аби його перестрiла.

Не встиг хлопець подумати, що нема де ночувати, як виходить з лiсу вродлива жiнка й просить до себе:

– Я маю багато волiв. Якщо мене захочеш, то я хоч зараз згодна виходити за тебе замiж.

Пiшов дивитися на ii воли, а то ведмедi. Як не кинуться на нього, а вiн лише рукою махнув – i всi лежать неживi.

Входить до ii палацу i каже:

– Ой, що то за воли! Я за одним махом усiх повбивав.

– Як ти такий сильний, – каже вона, – то будеш моiм чоловiком. Але спочатку подивися на моiх собак.

Пiшов дивитися на собак, а то сорок вовкiв. Вiн як махнув рукою – всi сорок трупом лежать.

– Добре, – каже вона. – Коли ти такий смiливий i сильний, то будь моiм чоловiком.

Вийшла вона надвiр i переговорила з його мамою, що нiчого не боiться хлопець. Сама не знае, що вчинити.

– Знаеш що? – каже стара. – Виймемо йому очi. Але головне якось перснем заволодiти, аби силу втратив.

Входить чарiвниця до хати i каже:

– Перед весiллям треба жениха купати.

Нагрiла води. Вiн роздягнувся, скинув з руки перстень, а його мати хапнула той перстень i каже:

– А тепер я зроблю з тобою, що сама схочу!

Чарiвниця питае:

– Що з ним вчинимо?

– Виймемо очi й кинемо голого за плiт.

Кинули чарiвницi хлопця за плiт на оболонь, де його кiнь пасся. Як побачив кiнь, що таке сталося з його другом, пiдбiг i каже:

– Сiдай якнайскорiше, бо вони вже здогадалися й радяться спекти тебе в печi.

Викарабкався вiн на коня, й той завiз його далеко-далеко. Скинув пiд старим високим хрестом i лiг поруч вiдпочивати. Вiн заснув, але опiвночi чуе, що його будить кiнь. А то прилетiло три круки. Один сiв на лiвий бiк перехрестя, другий – на правий, а найстарший – на вершечок.

Чуе: говорять мiж собою.

Перший каже:

– Село вимирае, бо води