Іван Скоропадський

О. Гуржiй

Володимир Іванович Милько

І. А. Коляда

Знаменитi украiнцi

Не зi своеi волi став гетьманом, але ставши на чолi пошматованоi, колись великоi, а на той час позбавленоi державностi краiни, на чолi враженого розбратом народу, Скоропадський намагався зробити неможливе, аби якось урятувати цей народ вiд остаточного винищення i зберегти його вiд цiлковитого приниження.

І. А. Коляда, Олександр Гуржий, Вадим Милько

Іван Скоропадський

Нашим батькам присвячуемо

Герб роду Скоропадських

Родова символiка украiнськоi шляхти, за незначним винятком, була запозичена з польськоi геральдичноi традицii i не мала iсторико-правового обгрунтування (лише окремi представники украiнського дворянства дiставали герби вiд росiйських самодержцiв). Вона з великими труднощами затверджувалася царськими урядовими установами.

Герб Скоропадських, що склався на початку XVIII ст., не став винятком iз цього правила, хоча його зображення мiстилося на вiвтарi церкви Гамалiiвського монастиря (Глухiвський повiт), у церквi Йоанна Предтечi (м. Стародуб), на особистих речах та предметах обох гiлок цього роду.

Коли 1785 р. Катерина II видала «Жалувану грамоту», якою санкцiонувала запис украiнськоi старшини до дворянських родовiдних книг, Скоропадськi спробували офiцiйно закрiпити й власний герб. У книзi В. Лукомського й В. Модзалевського «Малороссийский гербовник» подано докладний його опис: «На тлi киреi розташовано щит, на лiвiй, срiбнiй половинi якого запорозький козак у червоному одязi тримае самопал, а на правiй, червонiй половинi розмiщено родову емблему Скоропадських – три перехрещенi стрiли вiстрям униз, пов'язанi золотою стрiчкою. Щит пiдтримують двое срiбних коней, а згори його увiнчуе нашоломник iз трьома страусовими пiр'iнами: середньою (червоною) та двома крайнiми (срiбними). Герб прикрашае червона кирея, пiдбита соболями й увiнчана червоною гетьманською шапкою з соболевою обшивкою, що мае аграф iз перлини та двох срiбних пiр'iн. Латинський девiз “Об'еднуе перших” написано червоними лiтерами на срiбнiй стрiчцi».

У статтi Р. Климкевича «Герби i рiд Скоропадських» подано таку iнтерпретацiю символiки цього родового знака: «Символiка цього герба й гарна, й е виразною. Червона барва гербового поля означае кров, пролиту за батькiвщину, вона означае теж силу i владу. Гербове титло – три стрiли – символiзують у геральдицi швидкiсть, звиннiсть та нахил предкiв до заглиблення в незнанi сфери духу й науки. Срiбна барва е виразом мудростi, чистоти i непереможностi. Блакитна барва – це ознака вiрностi, постiйностi й вiдданостi. Сполука срiбноi та червоноi барв – першоi для гербового титла, а другоi для щитового поля – символiзуе в лицарськiй геральдицi смiливiсть.

Герб Скоропадських – це зразковий витвiр чисто украiнськоi геральдичноi культури козацьких часiв».

Герб, як i решту геральдичних атрибутiв Скоропадських, у добу Катерини II затвердити не вдалося. Пройшло ще понад сто рокiв, доки це сталося. Заслуга в цьому належить Петровi Скоропадському – батьковi майбутнього гетьмана Павла Скоропадського. Не рахуючись iз часом та витратами, вiн провадив генеалогiчнi дослiдження, кiлька разiв вiдвiдував Санкт-Петербург, зустрiчався з iмператором Олександром III. Цi зусилля не були марними: справу заслухали у Сенатi, вiдтак передали на розгляд департаменту герольдii, й 27 березня 1884 р. спецiальною ухвалою рiд Скоропадських внесли до шостоi родовiдноi книги Росiйськоi iмперii. В кiнцi того ж року цар затвердив проект герба та родового девiзу.

Сучасний дослiдник Г. Папакiн, наголошуючи на унiкальностi герба Скоропадських, вказуе на особливостi, якi вирiзняли його з-помiж геральдичних знакiв iнших вiдомих родин. Це був единий герб нетитулованого роду, який мiстив зображення мантii – атрибута лише монархiв, князiв, принцiв та герцогiв. Лише князi Варшавськi, графи Паскевичi-Ерiванськi й князi Кочубеi отримали в XIX ст. офiцiйний дозвiл на використання цього символу в гербi. На геральдичних знаках Скоропадських також зображувалася своерiдна гетьманська шапка, форма якоi не повторювалася в жодному з iснуючих гербiв знаменитих козацьких