Яблоко. Практическая философия

Сергей Васильевич Сингалевич

В книге автор излагает путь устранения языковых противоречий между братскими русским и украинским языками через призму восприятия термина ЛЮБОВЬ-КОХАНИЕ и создания условий для гармоничного развития каждого в семье четырех поколений новейшего села. Статьи изложены на украинском и русском языках.

Сергей Сингалевич

Яблоко. Практическая философия

Вступ

Путевые заметки

на полях зошита в клiтин

к

у

З дiалогу на зупинцi автобуса:

…яке кохання? Менi – 65, з самого ранку я в полi, баба вдома…

– А в тебе на городi гарбуз росте?

– Нi…

– Дивно, а в сусiдньому селi, бачив, росте…

Мабуть спочатку треба думати, а потiм – працювати?!!

Що е колгосп, коли в державi примат приватноi власностi, нема директора, нема бухгалтера… От i технiку розтягли по подвiр’ях.

Дiти вчаться на юристiв, лiкарiв. Самi ж по закордонах, у заробiтчанствi. Адже так «приемно», коли тобi у руки кайло дали.

От i купуемо на базарi за шаленi грошi штани з льону…

То з ким i проти кого воюе «захiд» на «сходi»?

Бо там технiка не на подвiр’ях, а на МТС (обнесена рабiцею Машинно-тракторна станцiя), де нема начальникiв, а кожен робить свою справу.

– І нiхто не переймаеться питаннями власностi…

Але е врожай, i в городi

нема колорадського жука…

Глава 1

Мова наша материнська

Стародавня приказка: «Слово – не горобець…» мала б слугувати людству на шляху до злагоди i добра. Та нажаль багатство мови кiлькiстю синонiмiв слiв, без чiткого визначення iх практичного застосування, веде до протилежного: розбрату, занепаду моралi i розбещеностi, деградацii суспiльства. Та за вiкном – ХХІ столiття, столiття нових вимог, нових цiнностей. Скарби iсторii украiнського народу дають нам вiрний курс у майбутне. І головними нашими здобутками е любов i кохання.

Працюючи у Службi маркетингу Державного Пiдприемства Виробниче Об’еднання «Карпати», об’iздив всю Украiну у постiйному спiлкуваннi з людьми. І дiйшов висновку, що вся суть протирiч саме у материнськiй мовi, розмовi матерi iз дiтьми, що народженi вiд кохання. Нажаль не всi дiти в Украiнi – вiд кохання. Бо кохання – це iнтимнi стосунки з любимою, оповитi нiжнiстю та трепотом спiлкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя. Та проблема в тiм, що вихованi матерями дiти у часи буремних змагань, здебiльшого без батькiв, так i не змогли привнести в наш вiк мужнiсть i силу своiх батькiв, iх слова. І ця проблема значно ширша питань двомовностi. М’яка украiнська мова, мова споконвiчних захисникiв своiх кордонiв, привнесла в украiнськi словники слово «кохатися», яке за брутальнiстю не поступаеться росiйському матiрному аналогу, нiвелюючи високiсть почуттiв, прихованих за словом «кохання». Виховувати ж вмiнню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б нiколи не мала б чути сварок мiж батьками. А це можливе лише за умов суцiльних компромiсiв мiж батьками. Та компромiс можливий лише мiж рiвними. Украiнська мова ж звеличуе жiнку-матiр. Поклонiння перед ii муками народження на свiт новоi людини возвеличено численними статуями Дiвi Марii на заходi Украiни. Росiйська мова, мова переможцiв, стратегiв та розбудовникiв держави, занадто високо пiднесла статус чоловiка. Отож потрiбен симбiоз мов, органiчне поеднання двох величних мов у едину Державну Украiнську Мову, яка б дала Свiту взiрець сiмейного порозумiння та батькiвського виховання наступних поколiнь прикладом взаемного шанування, любовi i поваги.

Пiдставою для даного висновку стали численнi спiлкування з вихiдцями Карпатських гiр, для яких кохання чiтко асоцiюеться iз iнтимним життям з любимою. Може саме тому стiйко тримаеться протистояння мiж заходом i сходом в Украiнi, через розмитiсть понять в тлумачних словниках украiнськоi мови.

Любов – кохання

Свiтом править любов. А «кохання» – краще ?! Може це слово – абсурд поневоленоi людини, яка не в силах визначити, кого любить бiльше: матiр, яка його народила, чи матiр своiх дiтей. Та кохання е рушiем i гарантом щасливого руху вперед. Набуття сексуального досвiду не завжди сповнене коханням. Життя бiльшостi посилае випадковiсть зустрiчi