Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика

Валентина Басан

Одного разу ведмедик Ташик вирiшив знайти казкову галявину з ягодами i заблукав у лiсовiй гущавинi. Ташик зустрiв бiлочку на iм'я Абрикоска, яка пригостила його горiшками, старого i мудрого вовка, який допомiг знайти йому дорогу додому, а також, ведмедик дiзнався, чому не можна iсти красивi, але смертельно отруйнi гриби маленьким i дорослим. Ведмежа Ташик зустрiчае на березi рiчки дуже дивного хлопчика. У дитини немае волосся на головi, немае вiй i брiв. Хлопчик розповiдае ведмежатi, чому вiн такий i з сумом додае, що тепер над ним всi смiються. Хлопчик заблукав у лiсi i не може знайти дорогу додому. Ведмежа Ташик заспокоюе хлопчика i допомагае йому вибратися з лiсу. У лiс прийшла холодна i снiжна зима. Ведмедик Ташик лiпить снiговика бiля будинку i розглядае снiжинки, якi падають йому прямо на лапки. Ведмежа Ташик вперше дiзнаеться, що таке Рiздво, пiде в гостi до лiсових духiв, зустрiне своiх старих i нових друзiв, i загадае найзаповiтнiше бажання!

Валентина Басан

Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика

Присвячуеться моiй подрузi НаТАШІ Ларiнiй.

Передмова.

Надiя, Вiра i Любов – це три зiрочки, якi ведуть людину, починаючи з самого першого його дня народження. Вони свiтять i сяють, висвiтлюючи життевий шлях. На жаль, цей шлях iнодi бувае складним i тернистим для великих i для маленьких.

Чому?

Я мiльйон разiв задавала це питання собi i iншим, але нiхто не знае на нього вiдповiдь. В основному, всi розводять руками i вiдповiдають: без поняття.

Я написала цi казки для всiх дiток на землi. Єдине, чого я хочу, щоб хворi дiтки одужували, а здоровi не хворiли. А ще щоб цi казки несли доброту, любов i надiю всiм, хто iх потребуе. Цi казки розповiдають про страх, про важливу роль сiм'i i друзiв в життi кожного без винятку, про силу волi i духу, про те, що нiколи не треба здаватися, а вiрити лише в найкраще.

Дорога НаТАША!

Без тебе не було б цi трьох чудових казок, на створення яких ти мене надихнула. Ти-справжнiй герой, прямо як в цих казках. Я бажаю тобi здоров'я i сил на довгi роки. У тебе попереду ще багато доброго, цiкавого i важливого. Я бажаю, щоб твоi проекти були успiшними, а новi iдеi нiколи не закiнчувалися.

З повагою i любов'ю,

Автор.

Казка 1.

Як ведмедик Ташик у лiсi загубився.

Ведмедик Ташик крокував по лiсi, наступаючи лапками на густий килим з голок, шишок i маленьких ягiдних кущикiв. Лiс був великий i темний, а ведмедик зовсiм маленький. Вiн пiднiмав вгору носик i принюхувався до повiтря, щоб визначити, де ж живе його сiм'я. Вiн заходив в густу i темну гущавину все далi i далi вiд рiдного, свiтлого i сонячного узлiсся, де був будиночок його великоi i дружноi сiм'i.

Ведмедик Ташик прислухався i притиснув вуха до голови. Страшнi i чорнi крони дерев скрипiли, як гiганти з великими ялиновими лапами. Крихiтний ведмедик пiдбiг до пеньочку i сховався за ним. У лiсi починалася справжня гроза i ведмедик затремтiв вiд холоду i страху. Вiтер розгойдував височеннi дерева з боку в бiк зi страшними звуками. Ташику здавалося, що на його пеньочок впаде одна зi старих i товстих сосен, яка сипiла i скрипiла, як прабабуся Ташика. Вiн закривав очi лапками i схлипував, витираючи сльози на маленьких оченятах.

– Мам! Мам! – Ташик вiдчайдушно кликав маму, бо завжди знав, коли страшно мама захистить його вiд будь-якоi небезпеки.

Одного разу ведмедик звалився з берега прямо в вируючу рiчку, яка несла його потоком прямо на каменi. Ташик вiдчайдушно бив лапами воду, але не мiг виплисти на берег, до нього було занадто далеко. Ще трохи i Ташик би розбився об скелястi кручi, але хтось схопив його за шкiру i потягнув до безпечного пологого берега. Це була найсильнiша i найсмiливiша в свiтi мама. Ташик обiйняв маму за шию, а вона суворо покарала Ташика, залишивши ввечерi без меду i малини. Але ведмежа не сердився, вiн знав, що мама любить його i дуже злякалася, що вiн потоне.

А ще мама читала йому на нiч казки про горщик кашi i про ягiдну галявину. Це були улюбленi казки ведмедика. Вiн уявляв, як знайде горщик кашi i буде iсти ii лапками, а каша в горщику не буде