Ведмедик Ташик i рiздвяне диво

Валентина Басан

У лiс прийшла холодна i снiжна зима. Ведмедик Ташик лiпить снiговика бiля будинку i розглядае снiжинки, якi падають йому прямо на лапки. Ведмежа захоплюеться снiгом, снiжинками i зимою. Але це ще не все! Ведмежа Ташик вперше дiзнаеться, що таке Рiздво, пiде в гостi до лiсових духiв, зустрiне своiх старих i нових друзiв, i загадае найзаповiтнiше бажання. Адже в нiч перед Рiздвом обов'язково трапиться диво i всi заповiтнi бажання здiйсняться!

Валентина Басан

Ведмедик Ташик i рiздвяне диво

Ведмедик Ташик лiпив бiля свого будинку величезного снiговика. Вилiпивши, нарештi, голову величезному снiговику, Ташик посадив ii на двi iншi кулi зi снiгу, вiдiйшов на кiлька крокiв, вiдпочиваючи i милуючись своiм зимовим творiнням.

Для вiчок вiн свiдомо приготував камiнчики чорного кольору, для носика вiн потягнув шишку з банки з варенням з полицi в кухнi, а ротик вiн спорудив з гiлочок. Снiговик вийшов якимось серйозним. Ташик вiдiйшов подалi i оглянув результати своеi працi. Гiлочка замiсть рота була занадто велика. З неi стирчали маленькi гiлочки, якi створювали видимiсть зубiв, тому здавалося, що снiговик виглядае таким серйозним, точнiше дивним, з зубами, якi скалились на ведмежа. Ташик замiнив гiлочку зiгнутим тоненьким прутиком i Снiговичок вiдразу заусмiхався. Задоволений Ташик посмiхнувся своiй чудовiй зимовiй скульптурi у вiдповiдь.

Снiг хрустiв i скрипiв пiд лапками маленького ведмедика. Ташик залишав за собою слiди маленьких нiжок, глибоко провалюючись на стежцi. З самого ранку ведмедик визирав на вулицю, придивляючись чи достатньо снiгу для снiговика вже випало в лiсi. Снiжинки кружляли в зачаровуючому, чарiвному танцi i пухнастими, бiлоснiжними пластiвцями опускалися на землю. Ташик ловив снiжинки лапками, захоплюючись iх рiзними вiзерунками i мереживами, якi, немов заморожена павутинка, танули вiд тепла, залишаючи наостанок вiд колишньоi краси лише однаковi крапельки води. Ведмедик захотiв знайти двi однаковi снiжинки, але так i не змiг. Вiн багато разiв намагався порiвняти одну снiжинку з iншою, але поки ловив другу, перша вже зникала на його лапцi.

– Ташик, йди обiдати!

Мама ведмедиця виглянула з дому i покликала ведмедика додому. Ташик потягнув носом повiтря i облизнувся. Мамин пирiг з лiсових ягiд заполонив галявину перед будинком i Ташику здалося, що снiговик теж ожив вiд аромату маминого пирога, блиснувши очима-камiнчиками. Ташик обтрусився вiд снiгу i пiшов прямо на запах, смакуючи ягiдний пирiг.

– Мамо, а що таке рiздвяне диво?

Ташик доiдав третiй шматок пирога i запивав липовим чаем з медом. Вiн слухав, як мама i бабуся обговорюють Рiздво, як чекають i радiють прийдешньому святу. Вiн краем вуха вловив слова про рiздвяне диво i про Рiздво, цi слова вiн чув вперше i вирiшив докладнiше розпитати про це свою сiм'ю.

Бабуся ведмедиця i мама ведмедиця переглянулися i пiдiйшли до ведмедика. Мати погладила сина по головi i посмiхнулася.

– Ташик, ти вже великий, тому ми з бабусею в цьому роцi вирiшили розповiсти тобi про Рiздво i про рiздвяне диво. Сiдай зручнiше i слухай.

У нашому лiсi е чарiвна галявина i в нiч перед Рiздвом, якщо на цiй галявинi загадати найзаповiтнiше, найсильнiше i саме добре бажання, то воно неодмiнно збудеться.

Ташик мрiйливо закрив очi i облизнувся.

– А можна я загадаю цiлу галявину меду i варення?

Мама посмiхнулася i похитала головою.

– Ташик, це чарiвна галявина для найдобрiших i свiтлих бажань, коли хочеш щось всiм серцем i душею, наприклад, те, чого у тебе немае i ти без цього не можеш жити. Ось я, наприклад, п'ять рокiв тому сильно – сильно загадала тебе!

– Мене?

– Так! Я прийшла на галявину в нiч перед Рiздвом i попросила лiсових богiв подарувати менi маленького ведмедика, найрозумнiшого, найсильнiшого, найсмiливiшого, найкрасивiшого i найкращого. Я так сильно захотiла зустрiтися з тобою i лiсовi боги виконали мое бажання. У мене народився ти! Ти-мое рiздвяне диво!