ВСТУП

Що для батькiв е основним у вихованнi дiтей? Звичайно ж – це впевненiсть у тому, що iхне чадо зростае у сприятливому середовищi, спiлкуеться з друзями i засвоюе потрiбнi знання у навчальних i допомiжних закладах. При цьому вони зосереджують свою увагу на питаннях безпеки i спокою дiтей. У людей, якi емiгрували в iншомовну краiну, виникае побоювання того, що iхнiм дiтям буде складно адаптуватися в нових умовах та iншому соцiумi. Існуе безлiч помилкових суджень, якi породжують все новi i новi мiфи, що зумовлюють у батькiв виникнення страху перед переiздом до iншоi краiни.. Створення цього посiбника зумовлене потребою допомогти батькам розiбратися i подолати можливi труднощi в адаптацii дiтей, а також розвiяти мiфи, якi iснують щодо цього питання.

АДАПТАЦІЯ БІЛІНГВАЛЬНИХ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЕМІГРАЦІЇ

Вельми часто ми чуемо слово «бiлiнгвiзм». Що ж воно означае? Бiлiнгвiзм – це здатнiсть володiння двома мовами. Людину, яка розмовляе двома i бiльше мовами називають бiлiнгвом. Знання бiльше нiж двох мов називають багатомовнiстю або полiлiнгвiзмом. «Особливiсть полiлiнгвiзму полягае в тому, що вiн бувае двох видiв – нацiональний (вживання декiлькох мов у певнiй соцiальнiй спiльнотi) та iндивiдуальний (вживання iндивiдуумом кiлькох мов, кожнiй з яких надаеться перевага залежно вiд певноi комунiкативноi ситуацii).

«Природний бiлiнгвiзм виникае у певному мовному середовищi, яке включае в себе радiо i телебачення за умов спонтанноi мовноi практики. Усвiдомлення специфiки мовноi системи може не вiдбуватися. За умов штучного бiлiнгвiзму друга мова опановуеться в навчальнiй обстановцi, при цьому потрiбно прикладати вольовi зусилля i використовувати спецiальнi методи i прийоми».

Типи бiлiнгвiзма

Залежно вiд критерiiв, якi покладено в основу класифiкацii, видiляють декiлька типiв бiлiнгвiзму:

– «Вiдповiдно до вiку, в якому вiдбуваеться засвоення другоi мови, розрiзняють раннiй i пiзнiй бiлiнгвiзм. Раннiй бiлiнгвiзм зумовлений життям у двомовнiй культурi з дитинства (коли батьки розмовляють кожен своею мовою, або коли родина переiздить з однiеi краiни в iншу); пiзнiй бiлiнгвiзм – це вивчення другоi мови у старшому вiцi, коли вже опановано одну мову.

– За кiлькiстю здiйснених дiй, тобто, коли людина майже не розмовляе i не пише iноземною мовою, а лише приблизно розумiе ii. У такому випадку виокремлюють репродуктивний (вiдтворювальний) бiлiнгвiзм, що характеризуеться здатнiстю сприйняття (умiнням переказати) тексту, викладеного iноземною мовою, i вiдтворенням прочитаного або почутого, а також продуктивний бiлiнгвiзм, що вiдзначаеться здатнiстю розумiти i вiдтворювати iншомовнi тексти, а також складати iх самому. Висловлюючись iншими словами, продуктивний бiлiнгвiзм дае можливiсть бiлiнгву конструювати слова, словосполучення i речення, як усно, так i письмово».

Мова сучасноi людини – результат тривалого iсторичного розвитку. Мова, як найважливiший вияв культури даного людського суспiльства, являе собою iсторичнi системи постiйно iснуючих у нiй символiв. [Белянин, 2003,Психолингвистика]

Мовне спiлкування здiйснюеться за законами даноi мови, яка являе собою систему фонетичних, лексичних, граматичних i стилiстичних засобiв i правил спiлкування.

Важливою особливiстю е те, що приналежнiсть людини до нацiональноi культури виявляеться на всiх рiвнях мовноi особистостi: на когнiтивному, мовному, емоцiйному, мотивацiйному; в нацiональному характерi, нацiональному менталiтетi; на моторному – мова тiла, жести. Таким чином, культура нiби то розподiлена по всiх рiвнях мовноi особистостi. Мова е системою орiентирiв у предметному свiтi. Завдяки етнiчнiй культурi людина формуе свое бачення i образ свiту.

Сучаснi умови життя суспiльства пов’язанi зi значною мiграцiею населення, у зв’язку з чим багато людей пiд час спiлкування користуеться двома мовами i бiльше.

Бiлiнгвiзм, як багатоаспектна проблема, е предметом вивчення рiзноманiтних наук, кожна з яких розглядае бiлiнгвiзм у своему трактуваннi.

Зокрема: лiнгвiстика розглядае бiлiнгвiзм з точки зору тексту; соцiологiя вивчае проблеми бiлiнгвiзму, виникнення яких пов’язане з поведiнкою двомовни