Психологiя сексуальностi

Зiгмунд Фройд

«Психологiя сексуальностi» – один iз найвiдомiших творiв Зiгмунда Фрейда. Свого часу вiн справив на сучасникiв враження вибуху i став визначним явищем не тiльки в европейськiй науцi того часу, а й у суспiльному життi. Фрейд привернув увагу науки i суспiльства до фактично закритоi теми, його праця значною мiрою сприяла переосмисленню знань i уявлень про сексуальнiсть. Серед вiдкриттiв Фройда найбiльш важливими е розробка трикомпонентноi структурноi моделi психiки, видiлення специфiчних фаз психосексуального розвитку особистостi, створення теорii едипового комплексу i виявлення захисних механiзмiв, що функцiонують в психiцi. Праця «Психологiя сексуальностi» справила значний вплив на психологiю, медицину, соцiологiю, антропологiю, лiтературу i мистецтво XX столiття, i загалом внесок Фрейда у науку навряд чи можна переоцiнити. Переклад украiнською Наталii Івановоi.

Зигмунд Фройд

Психологiя сексуальностi

(До теорii статевого потягу)

I. Сексуальнi вiдхилення

Факт статевоi потреби у людини i тварини бiологи називають «статевим потягом». При цьому допускаеться аналогiя з потягом до прийому iжi, зi станом голоду. Вiдповiдного до слова «голод» поняття сексуального бажання в мовi немае; наука послуговуеться словом «лiбiдо».

Загальноприйнята концепцiя мiстить цiлком визначенi уявлення про природу та властивостi сексуального потягу. Передбачаеться, що в дитинствi його немае, що вiн з’являеться приблизно до часу i у зв’язку з процесом статевого дозрiвання, в пубертатний перiод, та виражаеться в проявi непереборноi привабливостi однiеi статi до iншоi, i ii мета полягае у статевому з’еднаннi або принаймнi у таких дiях, якi ведуть до нього.

Однак у нас е пiдстави вбачати у таких припущеннях спотворене вiдображення дiйсностi; якщо придивитися до них уважнiше, то вони виявляються сповненими помилок, неточностей та поверхневих висновкiв.

Введемо два термiни: особу, яка викликае сексуальний потяг, назвемо сексуальним об’ектом, а дiю, на яку цей потяг штовхае, сексуальною метою; у такому випадку точний науковий досвiд демонструе, що iснуе безлiч вiдхилень, якi стосуються як сексуального об’екта, так i сексуальноi мети, i що iх вiдповiднiсть сексуальнiй нормi вимагае детального дослiдження.

1. Вiдступ щодо вiдношення до сексуального об’екта

Загальноприйнята теорiя статевого потягу бiльш за все вiдповiдае поетичнiй казцi про роздiлення людини на двi половини – чоловiка i жiнку, – якi прагнуть знову поеднатися в коханнi, тому досить несподiвано чути, що iснують чоловiки, сексуальним об’ектом яких е не жiнка, а чоловiк; i жiнки, для яких таким об’ектом е не чоловiк, а жiнка. Таких людей називають викривленосексуальними або, краще, iнвертованими, а сам факт – iнверсiею. Чисельнiсть таких осiб е значною, хоча точно встановити ii досить важко.

А. ІНВЕРСІЯ

Поведiнка iнвертованих

Цi особи в рiзних ситуацiях поводяться по-рiзному:

а) вони абсолютно iнвертованi, тобто iхнiй сексуальний об’ект може бути тiльки однiеi з ними статi, i протилежна стать нiколи не може бути у них предметом статевого бажання, а залишае iх холодними або, навiть бiльше того, викликае у них статеву вiдразу. Такi чоловiки, вiдчуваючи вiдразу, виявляються неспроможними здiйснити нормальний статевий акт або при його здiйсненнi не отримують нiякого задоволення;

б) вони амфiгенно iнвертованi (психосексуальнi гермафродити), тобто iхнiй сексуальний об’ект може належати як до однiеi з ними, так i до iншоi статi; iнверсiя, вiдповiдно, позбавлена характеру винятковостi;

в) вони випадково iнвертованi, тобто за певних зовнiшнiх умов, серед яких на першому мiсцi знаходяться недоступнiсть нормального статевого об’екту i наслiдування, вони можуть обрати сексуальним об’ектом особу однiеi з ними статi i в такому сексуальному актi отримати задоволення.

Інвертованi по-рiзному виявляють власне вiдношення до особливостей свого статевого потягу. Однi з них сприймають iнверсiю як належне, подiбно до того, як нормальний сприймае прояв свого лiбiдо, та енергiйно вiдстоюють ii рiвноправ’я разом з нормальним. Іншi ж обурюються фактом ii наявностi та