Танцi у напiвтемрявi кiмнати
Ярослава Юрiiвна Яковенко
Ми танцюемо у напiвтемрявi власних кiмнат, намагаючись вiдгородитися вiд незручних питань, непорозумiнь i недомовленостей, сховатися вiд жорстокостi свiту за порогом власноi оселi. І кожен може для себе вирiшити одного разу: хай танцюеться; нiхто не дивиться. Представленi iсторii усi як одна про вихiд за межi напiвтемноi кiмнати. Слова можуть розбити нас на мiльйони фрагментiв i водночас скласти назад, немов пазл. У цьому iхня магiя i лiтери всерединi героiнi трансформуються у своерiднi щоденниковi записи.
Замiсть передмови
Кожен може для себе вирiшити одного разу: хай танцюеться; нiхто не дивиться. Представленi iсторii усi як одна про вихiд за межi напiвтемноi кiмнати. Гаванi безпечнi для кораблiв, але будують iх з iншою метою. Наше життя – це низка змiнюваних подiй, сумнiвiв, почуттiв та рiшень, але сьогоднi – найкращий час озирнутися навколо. Навiть якщо ми помиляемося, тут е чим пишатися, бо продовжуемо рух вперед.
Побудованi за принципом чергування довгих та коротких вiдтинкiв ритмiзованого тексту, представленi твори охоплюють широкий спектр почуттiв: вiд суму до радостi та милосердя; вiд гучних гiмнiв до тихих, теплих балад. Пiсля вiдвiдин майстернi годинникаря головна героiня вiдчувае потребу повторити досвiд Овiдiя: писати листи без адресата. Хоча iсторii скомпонованi мiж собою в одну життествердну iсторiю (а змiст мiстить заховане повiдомлення курсивом), книга може читатися з будь-якого мiсця.
З часом ми виходимо з напiвтемряви кiмнати на широку свiтлу дорогу без зайвого вагання, бо любов сильнiша за страх. Завжди. Справжне життя трапляеться не з героями книжок i кiносценарiiв, а з нами, у цей момент часу, який не повториться, тому давайте вгризатися у життя i нехай мед тече по руках.
ЗМІСТ
Історii, випадково пiдслуханi у годинникаря
Двi дiвчини всерединi мене
Обирай битву, яку програеш, аби виграти
Перше правило клубу щасливих, про яке ми не знали
Якщо впадуть усi мости
Дощ йшов довго, але тепер вiн нарештi вдома
Нiч темна лише перед свiтанком
Про деякi втраченi днi, але не назавжди
Dolce Far Niente по-справжньому
Та квiткова крамниця i моя таемниця
За кермом авто для втечi вона
Гримнути дверима, щоб нiхто не чув
Сьомоi хвилi не боялася, крила мала i не вагалася
Навстiж вiкна вiдкривати i сидiти на пiдвiконнi
Закрий очi i ти побачиш свiт
Ламповi вечори i раннi соннi години
Не прагни сказати останне слово, намагайся зробити новi кроки
Довго йти за горизонти, щоб себе знайти
У жiнок – усе серце, навiть голова
Перечепилися, втративши опору, але не розбилися
Волошки з поля
Змiнити чiткiсть зору, аби всерединi народилася вiдповiдь
Затишнi старi будинки38
Моеi сили береги i натхнення глибока рiка
Хай Танцюеться. Нiхто Не Дивиться
Зрозумiй ii нарештi без словникiв i перекладачiв
З вами я у долонях Бога
Якщо минуле з гiрким молоком, то майбутне – зi святою водою
Прощання зсумом. Adieu, хороший та не мiй
Вдумливо слухати веселi дитячi голоси
Той, хто розпоряджаеться нашими снами
Жити сьогоденням, дихати натхненням
Ісабель дивиться на дощ в Макондо i не перестае сподiватися
Душа вiдмовляеться вiд пунктуацii
Ключi вiд королiвства
Тисячi речей можна забути
Волхви, якi дарують свiтло i чари
Подаруй посмiшку
Знати хто я, не будучи чиеюсь
Кожному потрiбно, щоб хтось тримав його за руку
Роби добро i кидай все у воду
Бути вдячною
Замiсть усiх моiх P.S.
Цi маленькi вогники вiд вогнiв учительських сердець
Метафiзики епiзоди
Слова, що iй не належали
Тодi, тепер i завжди
Кiнцевi зупинки, вони ведуть додому
Йти на вашi голоси
Епiлог. Колиска для кiшки
Пiслямова
Історii, випадково пiдслуханi у годинникаря
Cонце, що вже сiдае, вiщуе негостинну прогулянку пiд вiдкритим небом. І раптом вдалинi помiчаю майстерню годинникаря. Доведеться потривожити цього зосередженого трударя. Рiшуче стукаю i дивуюсь, бо всерединi зазвичай гамiрно, а сьогоднi на диво тихо. Лише то тут, то там, вицокують тендiтнi стрiлки i крутяться колiщатки годинникiв. Вiдчуваю себе так, нiби вдалося зазирнути за пiдкладку часу без посередникiв i потримати у