Максим Рильський
Володимир Євгенович Панченко
Вiкторiя Леонтiiвна Колесник
Митцi на прицiлi
До видання увiйшли матерiали, що висвiтлюють драматичну iсторiю цькування видатного поета, перекладача, громадського дiяча Максима Рильського (1895–1964). У 1920-тi роки його причетнiсть до угруповання «неокласикiв» викликала гострi напади офiцiйноi критики, що закiнчилося арештом Рильського у 1931-му. В жовтнi 1947 року вiн знову зазнав безжально-несправедливоi критики, вiдкритого полiтичного гонiння з боку лiтераторiв i партiйних дiячiв за «буржуазно-нацiоналiстичний ухил, вiдсутнiсть бiльшовицькоi iдейностi». Дух тих часiв живе у статтях, архiвних матерiалах, поетичних творах, спогадах, промовах, резолюцiях, що включенi до цього збiрника, як нагадування про жорстокi уроки тоталiтаризму ХХ столiття.
Максим Рильський
Автори-упорядники В. Є. Панченко, В. Л. Колесник
Видавництво висловлюе подяку Киiвському лiтературно-меморiальному музеевi М. Рильського за науковi консультацii та наданi фондовi матерiали
У виданнi збережено орфографiю, пунктуацiю та стилiстику текстiв Максима Рильського, статей i документiв
Серiя «Митцi на прицiлi» заснована у 2018 роцi
Автори-упорядники В. Є. Панченко, В. Л. Колесник
Передмова В. Є. Панченка
Художник-оформлювач Р. В. Варламов
© В. Є. Панченко, В. Л. Колесник, упорядкування, 2019
© В. Є. Панченко, передмова, 2019
© Р. В. Варламов, художне оформлення, 2019
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2018
Поет у лещатах «народноi держави»
© В. Є. Панченко, текст, 2018
1
Драматична iсторiя Максима Рильського е гiрким пiдтвердженням дiагностики Івана Франка, який ще в 1903 р. спрогнозував, що соцiал-демократична «народна держава», теоретично змодельована Марксом, Енгельсом i Лассалем, ставши реальнiстю, наляже «страшним тягарем на життя кождого поодинокого чоловiка». Вона вiдбере в нього свободу i намагатиметься контролювати все, навiть думки: «Власна воля i власна думка кождого чоловiка мусила би щезнути, занидiти, бо ану ж держава признае ii шкiдливою, непотрiбною. Виховання, маючи на метi виховувати не свобiдних людей, але лише пожиточних членiв держави, зробилось би мертвою духовою муштрою, казенною. Люди виростали б i жили би в такiй залежностi, пiд таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютнiших полiцiйних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою…»[1 - Франко І. Що таке поступ? // І. Франко. Зiбр. творiв: у 50 т. – Т. 5. – К., 1986. – С. 41.]
Максимовi Рильському судилося жити в тiй «народнiй тюрмi» понад сорок рокiв. Дебютував вiн збiркою вiршiв «На бiлих островах» ще за часiв Петра Столипiна (1910), а пiшов у засвiти в липнi 1964-го, коли завершувалася короткочасна й суперечлива хрущовська «вiдлига». Чи були в його бiографii роки, коли можна було почуватися «свобiдним» чоловiком? Риторичне запитання. Столипiн реалiзував гасло «Россия для русских», а Сталiн руками своiх опричникiв робив усе, аби «кальоним железом» випекти будь-якi мрii про «украiнське вiдродження», яке оголошувалося не просто химерою, а контрреволюцiею… Виходить, що тiльки останнi вiсiм-десять рокiв життя Рильського були бiльш-менш спокiйними…
Якщо шукати глибинних причин драми Максима Рильського i тисяч украiнських iнтелiгентiв, репресованих комунiстичним режимом, то можна дiйти висновку, що всi вони були приреченi ще… в 1848 р., коли Маркс i Енгельс у своему «Манiфестi Комунiстичноi партii» сформулювали iдею диктатури пролетарiату як унiверсального засобу виправлення iсторii i встановлення царства справедливостi. За задумом творцiв «Манiфесту», шлях до Утопii (соцiалiзму, комунiзму…) мало прокласти тотальне насилля.
«А хто були б ii (утопiчноi «народноi держави». – В. П.) сторожi? Хто б держав би кермо тоi держави?» – допитувався через 55 рокiв пiсля появи «Манiфесту» Іван Франко. І вiдповiдав: «/…/ Тi люди мали би в своiх руках таку величезну власть над життям i долею мiлiонiв своiх товаришiв, якоi нiколи не мали найбiльшi деспоти. І стара бiда – нерiвнiсть, вигнана дверима, вернула би вiкном: не було би визиску робiтникiв через капiталiстiв, але була би всевладнiсть
ЛитРес