Шармузiки: За межами Великоi Галявини
Тiм Брiк
Шармузiки зi Шмуру – дуже лякливi створiння i мають безлiч рiзних страхiв. Вони бояться висоти, темряви, дощу, але найбiльше – покинути мiсто та вийти за межi Великоi Галявини. Нiхто i нiколи не наважувався це зробити, але, одного вечора все змiнилось…Ця книга розповiдае про iсторiю п’ятьох друзiв, якi вирiшили кинути виклик своiм страхам та зробити те, що не вдавалося нiкому – вирушити у авантюрну експедицiю, щоб дiзнатися чи е iншi шармузiки, окрiм них самих? І що хова-еться за межами Великоi Галявини?Перша Шмурська експедицiя за межi Великоi Галявини вже розпочалась!
Частина 1. Знайомство з мiстом
Ця iсторiя розпочалась у не дуже великому, i водночас зовсiм не маленькому мiстi. Що мае назву Шмур. Саме там оселилися шармузiки, якi заснували свое мiсто давно, а можливо, й набагато ранiше.
Досить важко пояснити iхнiй зовнiшнiй вигляд. Вони невеликi на зрiст, пухнастi, схожi на котiв, але без вусiв, трохи на ведмедiв, чи скорiше на ведмежат. Мають великi круглi вуха, як у мишей, але, на вiдмiну вiд них, не мають довгих чи будь-яких iнших хвостiв. А щодо власне мiста… Описати його набагато складнiше. Але все-таки…
Уявiть собi поле iз соковитою травою та рiзноманiтними квiтами всiх можливих кольорiв. Сидячи на теплiй землi, яку грiють сонячнi променi, десь у далечинi можна побачити гiрський хребет, який здiймаеться аж до самого неба. А зовсiм неподалiк – звивисту рiчку, що тече мiж пагорбами, зволожуючи землю, та веде до невеличкого мiста. Його оточують поля iз золотими колосками сонцезлаку, на яких вiд самого ранку вправно трудяться працьовитi фермери. А потрапивши у самiсiньке серце мiста – до головноi площi, неможливо не помiтити велике мiцнодрево прямо у ii центрi. Де у прохолоднiй тiнi сидить один iз старiйшин. Це сивий, мудрий шармузiк, який розповiдае повчальнi iсторii майбутнiм поколiнням. Усi, починаючи вiд найменших жителiв мiста, завжди слухають його з особливим захопленням.
Стоячи на головнiй площi, важко не помiтити негустий дим, що здiймаеться з-за будинкiв. Щоб дiзнатися, звiдки вiн, достатньо пройти трохи далi по дорозi, повз мiську ратушу, за якою стоiть двоповерхова цегляна будiвля iз зеленим дахом – це Шмурська пекарня. Саме з ii комину безупинно йде дим. Ось якраз у цей момент, вiдчинивши дверi та подякувавши за свiжий хлiб, з пекарнi виходить один iз мiстян. Зазирнувши до будiвлi, ми бачимо, як працюе Бубик – талановитий пекар, котрий саме кладе тiсто до печi. На полицях лежить безлiч рiзних булочок, солодких та солоних пирiжкiв. А також великий торт зi стрiчкою iз червоноi помадки, що стоiть на дерев’янiй пiдставцi, нiби на п’едесталi, та терпляче чекае того моменту, коли його поставлять на святковий стiл у якостi найголовнiшого частування.
Ранкове сонце, що потрапляе крiзь вiтрину, створюе враження, нiби весь хлiб на полицях виблискуе чистим золотом. Кожен, хто проходить повз, не може вiдмовити собi у тому, щоб не зупинитися хоча б на хвилинку та не поглянути на справжнi витвори здобного мистецтва.
Якщо вийти з пекарнi на вулицю, можна помiтити будiвлю редакцii, де працюе Набридик – мiсцевий кореспондент. Щотижня вiн випускае свою газету «Шмурський вiсник», де активно критикуе дii мера, а також сповiщае про найсвiжiшi новини останнiх днiв.
А далi, поблизу рiчки, знаходиться вiдома на все мiсто майстерня. В нiй працюють двое талановитих братiв – Люмик та Гайлик, якi без проблем можуть побудувати чи полагодити будь-яку рiч. Усерединi майстернi стоять полицi iз запчастинами, розсортованi за призначенням та розмiром. Декiлька рiзних станкiв та два столики, на яких лежать схеми i рiзнi записи з розрахунками. А на стiнi висять необхiднi iнструменти, рiзних форм, розмiрiв та рiзного призначення, якi завжди стають у нагодi для виготовлення рiзноманiтних речей та приладiв. Покинувши майстерню та перейшовши мiстком на другий берег рiчки, можна вiдвiдати бiблiотеку iз зiбранням усiляких книг – вiд старих iз пошарпаними палiтурками до недавно створених творiв, у новеньких обкладинках, з видуманими iсторiями та справжнiми науковими дослiдженнями. І, якщо каз