СПИСОК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
Одним iз найпоширенiших цивiльно-правових договорiв у господарськiй дiяльностi е договiр оренди, за яким наймодавець передае або зобов’язуеться передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк. Оренднi вiдносини регулюються главами 58 (§1 – §6), 59 ЦКУ та главою 30 ГКУ (§5).
ЦКУ визначае:
1) загальнi положення про оренду (глава 58, §1);
2) оренднi вiдносини за договором прокату (глава 58, §2);
3) оренда земельноi дiлянки (глава 58, §3);
4) правила оренди будiвлi або iншоi капiтальноi споруди (глава 58, §4);
5) оренду транспортного засобу (глава 58, §5);
6) лiзинг (глава 58, §6).
Щодо Господарського кодексу, то його положення щодо орендних правовiдносин слiд розцiнювати як спецiальнi, адресованi суб’ектам, якi займаються господарською дiяльнiстю.
Згiдно з чинним законодавством поняття «оренда» та «найм» тотожнi. Тому все розглянуте нижче щодо оренди (термiнологiя нижче прив’язана до цього термiна) однаково стосуеться i найму.
При укладеннi договорiв оренди державного чи комунального майна, крiм положень ЦКУ та ГКУ, як основних законодавчих актiв, треба враховувати також положення спецiального Закону – Закону Украiни «Про оренду державного i комунального майна», який i буде нами детально розглянутий.
Зазначимо, що у багатьох краiнах, у тому числi i в Украiнi, оренда отримала широке розповсюдження та вважаеться одним з ефективних способiв органiзацii бiзнесу нарiвнi з веденням його на основi приватноi власностi.
Для орендаря залучення активiв за допомогою оренди не вимагае значного стартового капiталу, а витрати на оренднi платежi в подальшому часто окуповуються за рахунок доходiв, отриманих вiд товарiв або послуг, вироблених iз використанням орендованого майна. У свою чергу, орендодавцi отримують доходи вiд передачi майна в оренду, вирiшують проблеми надлишкового майна, забезпечують пiдтримання майна в належному станi, а в деяких випадках за допомогою передачi майна в оренду органiзовують нерозривнi технологiчнi процеси виробництва.
Оренда державного майна – це тема, яка неодноразово розглядалася багатьма вiдомими вченими цивiлiстами через наявнiсть колiзiй в законодавствi, що регулюе взаемовiдносини мiж орендодавцями i орендарями державного майна. При цьому маса мiнiстерств та вiдомств, намагалися вирiшити суперечностi, що виникли, даючи при цьому роз’яснення, якi рiзнилися мiж собою.
Ефективнiсть оренди та ступiнь ii впливу на розвиток економiки держави значною мiрою зумовлюеться повнотою правового регулювання цiеi сфери вiдносин, а також можливiстю вжиття заходiв щодо вдосконалення правотворчоi роботи та усунення суперечностей у правозастосовнiй практицi.
Створення правовоi системи, яка б забезпечила успiшне втiлення в життя полiтичноi, економiчноi та соцiальноi реформ в умовах перетворень держави, спрямованих на iнтеграцiю Украiни у Європейське Спiвтовариство, е надзвичайно актуальним на сьогоднiшнiй день.
Законодавство про оренду е одним з правових iнститутiв господарського законодавства Украiни. Вiдносини щодо оренди державного та комунального майна регулюе насамперед Закон Украiни «Про оренду державного та комунального майна», який в свою чергу покликаний забезпечити пiдвищення ефективностi використання державного та комунального майна шляхом передачi його в оренду фiзичним та юридичним особам.
Не дивлячись на вищевказану функцiю Закону, варто зауважити, що на даний момент виникли, досить таки, несприятливi умови, що впливають на конкурентоспроможнiсть державного та комунального нерухомого майна у порiвняннi з приватним сектором.
Розробка методичних рекомендацiй обумовлена вiдсутнiстю, як таких, комплексних дослiджень оренди державного та комунального майна з метою надання роз’яснень всiм, хто за характером роботи, навчання чи наукових iнтересiв цiкавиться проблемами правового регулювання оренди державного та комунального майна щодо правильного застосування норм, а також надання допомоги у вирiшеннi проблемних питань на практицi, що виникають пiд час оренди державного та комунального майна та сумiжних з нею вiдносин.
Водночас зазначаемо, що методич