Казка в Одесi. Сказка в Одессе

Светлана Зубко

Сказки – самый прекрасный жанр литературы: здесь воплощаются все мечты автора, все его чаяния и надежды. Именно сказкой автор увлекает читателя в мир, в котором воплотятся все его мечты.

Свiтлана Зубко

КАЗКА В ОДЕСІ

СКАЗКА В ОДЕССЕ

КАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

ДИВО-ПТИЦІ

Прилетiла птиця бiла на подвiр’я.

Танцювала птиця, розсипала пiр’я.

Цi легкi пiр’iни сипали щосили…

Все навколо стало бiлоснiжно-бiлим.

Раптом в диво-птицi серце защемiло:

– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..

Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

Швидко полетiла навздогiн за милим.

І рожева птиця сiла на подвiр’я.

Танцювала птиця, розсипала пiр’я.

Це рожеве пiр’я навкруги лiтало…

Вже садок рожевий! Птицi все замало!

Раптом в диво-птицi серце защемiло:

– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..

Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

Швидко полетiла навздогiн за милим.

І червона птиця сiла на подвр’я.

Танцювала птиця, розсипала пiр’я.

І чудовi квiти зацвiли червоно.

Виноград червонi набирае грона.

Раптом в диво-птицi серце защемiло:

– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..

Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

Швидко полетiла навздогiн за милим.

Жовта диво-птиця, сiла на подвiр’я.

Танцювала птиця, розсипала пiр’я.

Птиця жовтий колiр понад все любила.

Жовтим листя стало, трави пожовтiли…

Раптом в диво-птицi серце защемiло:

– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..

Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

Швидко полетiла навздогiн за милим.

Ой, летiли птицi рiзнокольоровi,

Барви дарували радiснi, чудовi!

І малi, й великi скрiзь пташки лiтають.

Диво-птиць чотири лиш у рiк бувае.

КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ

Кажу всiм – менi не вiрять: – Миша е у нас в квартирi!

– Киця ступiнь вчений мае, в хату мишок не пускае!

Я вночi тихенько спала, миша раптом налякала.

Бо якщо вона захоче – налякае й серед ночi.

– Що ж ти робиш? Чи не бачиш,

Що дитина гiрко плаче?!

Почала я мiркувати, як ту мишу… налякати.

Всi чудову нашу кицю називають «чарiвниця»!

Мишу капосну спiймати кицю кличу я до хати.

Та ii нiде немае – все кудись вона зникае!

На обiд лише прийде: – Де була ти, кице, де?

З’iсть усе, що е у мицi, по обiдi – знову в путь.

Нашiй кицi-чарiвницi навiть нiколи… зiтхнуть!

І вона, як хвиля в рiчцi – то з’явилась, то нема.

Я ж не можу замiсть кицi мишу ту ловить… сама!

Миша радiсно танцюе – киця знову десь мандруе.

Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?

Чарiв, певне, вiн не знае i раптово не зникае.

Але, може, хитру мишу вiн якраз i… налякае.

ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК

Їжачок-мандрiвничок взяв з собою багажок,

Брилик – на голiвку й рушив у мандрiвку.

Їжу в вузлику вiн нiс, поспiшав хутенько в лiс.

Стежечками вiн ходив, нiжки дуже натрудив.

А як трiшки зголоднiв, то малинки натрусив.

На пеньку вiдпочивав, за бджiлками слiдкував.

Бджiлки мед з квiток збирали,

Потiм в соти його клали…

Щось поблизу засвiтилось – а то лiсонька з’явилась:

– Ти куди, мандрiвничок, мiй смачненький iжачок?

І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?

Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготiла! —

Майже десять iжакiв стисли лисоньку з бокiв.

Це родина iжакова йшла на розшуки малого.

Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотiли.

Мить – лисицi вже нема, не поiла задарма.

Їжачок-мандрiвничок позбирав всiх дiточок

І малим розповiдае, що у мандрах iх чекае.

Сам iжак давно вже звик, що для всiх вiн – Мандрiвник!

КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ

У рiчечки Кодими е свiй секрет:

Там, де зелений росте очерет,

Качечка Катя свiй дiм збудувала.

Цiлими днями вона полювала.

Вночi ii рiчка тихенько гойдала…

Бiлого човника качка в’язала,

Чайцi-сусiдцi тихенько казала:

– Човник потрiбен, щоб рибку ловити,

Потiм свiженьку на продаж возити.

Так в очеретi рибачки живуть,

Справу цiнують свою, бережуть.

Везуть у недiлю свiй цiнний товар

Човником в мiсто, на рибний базар.

Рибка iще у корзинах лежить,

А за товаром вже черга стоiть.

Ка