Повiсть про Гендзi. Книга I

Мурасакi Сiкiбу

Бiблiотека свiтовоi лiтератури

«Повiсть про Гендзi», створена на рубежi X–XI ст. Мурасакi Сiкiбу, придворною дамою iмператрицi Сьосi, вважаеться одним з найвизначнiших творiв японськоi лiтератури. І не тiльки японськоi – по сутi, це перший психологiчний роман у свiтi. Розповiдаючи iсторiю життя головного героя – Блискучого Гендзi, сина iмператора Кiрiцубо, та його нащадкiв, авторка дiлиться з читачами своiми спостереженнями i роздумами. Докладнi описи повсякденного життя, любовних та iнших людських вiдносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрiчi з живими людьми, близького знайомства з iхнiми почуттями, думками, радощами i печалями, за якими постае епоха Хейан, ii культура, побут аристократii, вiрування та звичаi. До видання увiйшла перша частина «Повiстi про Гендзi».

Мурасакi Сiкiбу

Повiсть про Гендзi

Терени й терни любовi – життя Гендзi

Мурасакi Сiкiбу та ii час

Мурасакi Сiкiбу – шляхетна придворна дама епохи Хейан, авторка «Гендзi моногатарi» («Повiстi про Гендзi»), видатного шедевру японськоi лiтератури ХІ столiття.

Про життя автора «Гендзi» вiдомо мало. Ім’я, за яким ii знали за життя, – Тоо-но Сiкiбу, псевдонiм же, пiд яким вона ввiйшла в iсторiю, з’явився в ХІ столiттi. В iменi – Тоо, це онне читання iероглiфа «Фудзi» (пурпуровий колiр квiтки wisteria[1 - Квiтка (wisteria, горобейник) мурасакi – непримiтна лугова рослина, з коренiв якоi отримують пурпурову фарбу, колiр кохання. Фарба фудзi-iро, або мурасакi-iро, в японськiй колористицi е найбiльш шляхетною. Наприклад, негласно, згiдно з протоколом, якщо вiдомо, що на державному прийомi iмператриця буде в сукнi кольору фудзi, або мурасакi, то iншi дами мають подбати про iншу колористику свого одягу.]), що вказуе на ii належнiсть до однiеi з гiлок могутнього в тi часи клану Фудзiвара. Панi на схилi лiт служила в Сiкiбу-сьо (мiнiстерствi церемонiй), тому Сiкiбу. Там же служили ii батько i брати. Поява ж термiна «Мурасакi» (цей iероглiф теж означае пурпуровий колiр) у псевдонiмi теж пов’язують або з пурпуровим кольором фарби, що отримують з квiтки wisteria, в родовому гербi, або з iменем, яким вона назвала головну героiню свого роману – кохану дружину принца Гендзi.

Народилася Мурасакi вiрогiдно на початку 80-х рокiв Х столiття i, як вiдомо з iсторii кар’ери ii батька, юнiсть провела в столицi держави Хейан-кьо (нинi Кiото). Затим батько був призначений губернатором провiнцii Етiдзен (нинi преф. Фукуi) на узбережжi Японського моря, тож юна панночка якийсь час, певно, жила там.

У кiнцi Х столiття вона вийшла замiж за одного з племiнникiв могутнього можновладця держави – Фудзiвара Нобутака. Народила доньку й овдовiла в 1001 роцi. В першiй декадi ХІ столiття була запрошена до двору iмператора як фрейлiна iмператрицi Акiко (в iсторii вiдома як Фудзiвара-но Сьосi), доньки Фудзiвара Мiтiнага. Певно, це сталося через те, що на той час вона почала працювати над повiстю про Гендзi, i це було помiчене регентом Мiтiнага. Тому вiн запросив молоду iнтелектуалку до служби в почтi своеi поважноi доньки. Мурасакi була високоосвiченою жiнкою, зналася на iероглiфiцi та китайськiй лiтературi, орiентувалася в iсторii Японii, надто в деталях ранньоi державноi iсторичноi хронiки «Нiхонсьокi» (720 р.), яка була написана китайською мовою. Пiзнiше це дозволило iй виконувати функцii консультанта в мiнiстерствi церемонiй. Судячи iз записiв в ii опублiкованому щоденнику, разом з виконанням поточних обов’язкiв фрейлiни вона консультувала юну iмператрицю з проблем китайськоi поезii. Деталi викладу в повiстi про принца Гендзi вказують на хист Мурасакi до малювання, калiграфii (в Китаi та Японii калiграфiя iероглiфiв – це вид мистецтва), мистецтва етикету i протоколу, гри на кото, що дозволяло iй посiдати шляхетне становище при дворi.

Коментатори повiстi про Гендзi та щоденника Мурасакi доходять висновку, що вона е одноосiбним автором «Гендзi моногатарi», в текстi якого були й пiзнiшi вставки та ревiзii. Сюжет величезного роману рiс i розвивався в мiру росту життевого досвiду та майстерностi його авторки. До