Гойдалка

Володимир Львович Єшкiлев

Сучасна гостросюжетна прозаФаренго #3

Справжнiй полiцейський запрограмований на боротьбу з загрозами правопорядку, а справжня партизанка мае вести свiй бiй до кiнця. У третiй книзi епопеi «Фаренго» «Гойдалка» сюжетнi лiнii здаються прямими та прогнозованими. Але коли маеш справу з тiлами, у яких замешкали боги, варто чекати на несподiванi повороти та прояви збоченоi логiки. Все впираеться в гойдалку, яку створили зовсiм не для гойдання, та в iграшку, спроектовану для самотностi. І коли на гральну дошку кидають останнi резерви, нiкому вже немае дiла до тих, хто просто хоче жити…

Володимир Єшкiлев

Гойдалка

Частина перша

Полювання на Бога

1

Лiфанiйськiй космопорт (локацiя Лiфанiя-шоста), планета Тiронiя (3КВ22:4), система зiрки Хаябуси (HD10647)

11 юна 417 року Ери Вiдновлення

Як i багато столiть тому, процедуру зустрiчi корабля визначав окремий протокол, затверджений мiсцевою службою Головного технiка. Йдучи пiдземним тунелем, що з’еднував примiщення логiстичноi служби з ангарами та вантажними платформами, Корпач згадав, що технiки називали протокол «графiком прибуття».

«Чому ж тодi ми називаемо цей чортiв графiк циклограмою?» – запитав Корпач в невiдомоi Сутностi, що зачаiлася у внутрiшнiй темрявi його свiдомостi. Й сам собi здивувався. Колись Сутнiсть здавалась ворогом, що зачаiвся в засiдцi. А сьогоднi вiн спiлкувався з нею, як з доброю приятелькою. Запитував усякi бздури.

Дивний сьогоднi день, подумав вiн, однозначно дивний. Крижана легкiсть наповнювала веселим ритмом i бадьорила кожний м’яз. Вiн давно не вiдчував такого. Цiлий фестиваль всерединi – й без жодного стимулятора, без коктейлiв з окультноi музики, грибiв та штучноi активацii центрiв задоволення. Добрий настрiй безкоштовно, за просто так. Дарунки незримих Сил – iнакше й не скажеш. Вiн вiдчув, що Сутнiсть погодилась i з його здивуванням, i навiть зi згадкою про вищi Сили.

Це зацiкавило Корпача.

Мешканка його внутрiшньоi безкiнечностi щойно визнала iснування мешканцiв безкiнечностi зовнiшньоi. Й навiть гмикнула щось нерозбiрливо-солiдарне.

Демон, що вiруе в богiв. Прикольно.

Вiн посмiхнувся.

Якби мiсцевий психометричний контроль дiзнався про Сутнiсть, оператор-логiстик Вукi Корпач негайно залишився б без роботи. Й, вiдповiдно, без житлового простору i соцiального пакета, належних працiвниковi космопорту. Але незримi щупальця та ментальнi зонди тiронiйського контролю, на його щастя, не були всемогутнiми й багато до чого не дотягувались. Наприклад, вони за довгi роки так i не дотягнулись до вмонтованих у череп Корпача iмплантiв доповненоi реальностi, заборонених цивiльним ще за доби Отцiв-вiдновлювачiв. Оператор десь чув, що кожний другий тiронiець користуеться такими iмплантами, злiсно порушуючи кiлька мiсцевих та iмперських законiв.

Саме тут, у пiдземному лабiринтi, доречно було скористатись помiчними iмплантами. Корпач активував iх швидким подвiйним примруженням лiвого ока. Картина навколишнього свiту змiнилась. Перед очима оператора-логiстика висвiтилися iндикацiйнi лiнii та шеренги кольорових позначок. Вони пiдказали йому, що температура у тунелi дорiвнюе двадцяти чотирьом за Цельсiем, що тиск штучноi атмосфери на десять мiлiбарiв нижчий вiд норми, що iзоляцiя силовоi магiстралi у трьох мiсцях прогризена невiдомими шкiдниками, а у бiчному проходi вiдбуваеться несанкцiонована бiологiчна активнiсть. Параметри останньоi вказували на присутнiсть зграi щурiв-мутантiв.

Нiчого незвичного.

Корпач увiмкнув пристрiй з вiдлякуючим репелентом. Вiд його поясу вiдокремився невеличкий модуль-розпилювач. Покружляв навколо, розсiяв сполуку на перехрестi тунелiв й знов повернувся до поясного гнiзда. Щури миттю повтiкали, залишаючи на iндикаторi позначки холонучих теплових слiдiв. Корпач повiдомив технiчну службу про пошкодження магiстралi, заглянув до найближчого коридору – радше для проформи, анiж з пiдозри – й не знайшов там жодного блудняка.

Все ще вiдчуваючи в тiлi бадьорий ритм, вiн рушив до ангару й далi – до брами вантажноi платформи. Конденсат набрякав важкими краплями на вентиляцiйних трубах, хлюпав пiд пiдошв