Ярослав Мудрий

Петро Михайлович Кралюк

Великий науковий проект

(Великий наук. проект) ISBN 978-966-03-8088-2. У пропонованiй книзi йдеться про одного iз найвiдомiших князiв перiоду Давньоi Русi – Ярослава Мудрого (983/987— 1054). Автор показуе, що саме цей князь створив повноцiнну Руську державу як середньовiчну iмперiю на теренах Схiдноi Європи. Саме за його часiв остаточно утвердилося християнство на руських землях, була створена Киiвська митрополiя, iнтенсивно розвивалася освiта й книжнiсть, здiйснювалася грандiозна розбудова Киева як столичного мiста, почало утверджуватися письмове право замiсть традицiйного усного. Також у роботi показано, як iнтерпретувалася дiяльнiсть Ярослава Мудрого в украiнськiй та росiйських культурах i як велася та ведеться «боротьба» за цього князя мiж росiянами й украiнцями. К77

Петро Кралюк

Ярослав Мудрий

У тiнi iнших

Не можна сказати, що постатi Ярослава Мудрого придiлено мало уваги в лiтературi й мистецтвi. Про нього написано чимало статей, а останнiм часом з’явилися про цього князя й монографiчнi дослiдження, книжки. Вiн е героем художньо-лiтературних творiв i навiть художнiх фiльмiв. Йому поставленi (хай i поодинокi) пам’ятники.

Однак коли порiвняти те, що зробив князь Ярослав Мудрий, яку роль вiдiграв вiн у iсторii Давньоi Русi, з пам’яттю про нього, то кидаеться в очi певна невiдповiднiсть.

Саме Ярослав Мудрий створив Русь як державний органiзм. Закладенi ним пiдвалини руськоi державноi традицii зберiгалися не одне столiття в перiод Середньовiччя, зазнавши трансформацii в ранньомодернi часи. Проте на це чомусь (?) не звертаеться увага. Ярославу Мудрому тут вiдведена роль на задньому планi.

Фундатором Русi традицiйно вважаеться варяг Рюрик. Хоча те, що ми знаемо про цього князя, е, радше, плодом мiфологii, а не вiдображенням iсторичних реалiй. «Походження i дiяльнiсть князя Рюрика дослiджуеться протягом останнiх трьох столiть i продовжуе залишатися однiею з найбiльш дискусiйних проблем»[1 - Войтович Л. Княжа доба на Русi: портрети елiти. – Бiла Церква, 2006. – С. 196.], – зазначае вiдомий iсторик, що вивчае давньоруськi князiвськi роди, Леонтiй Войтович. Зрештою, говорити про створення Рюриком державного органiзму Русi дуже проблематично.

Рюрик. Мiнiатюра з «Царського титулярника». VII ст.

Безперечно, бiля витокiв Руськоi держави стояв батько Ярослава Мудрого – Володимир Святославич. За його часiв Киiв утверджуеться як столиця цього державного органiзму. Нагадаймо, що батько Володимира, Святослав, мав план перенести свiй стольний град на Дунай. Говорив вiн матерi Ользi й боярам своiм: «Не любо менi е в Киевi жити. Хочу жити я в Переяславцi на Дунаi, бо то е середина землi моеi»[2 - Лiтопис руський / за Іпатiiвським списком переклав Л. Махновець. – К., 1989. – С. 39. Тут i далi цитати з «Повiстi минулих лiт» даються в перекладi Леонiда Махновця. Це обумовлено тим, що книга мае науково-популярний характер. Цитування в оригiналi давньоруського лiтопису створило би деякi труднощi для певноi групи читачiв. Так само в перекладi сучасною украiнською мовою цитуються iншi давньоруськi тексти.]. Дунай же в тi далекi часи трактувався як слов’янська рiка. У «Повiстi минулих лiт» сказано, що «по довгих же часах сiли слов’яни по Дунаевi, де есть нинi Угорська земля i Болгарська. Од тих слов’ян розiйшлися вони по Землi i прозвалися iменами своiми…»[3 - Там само. – С. 2.].

Дунай як «головна рiчка» часто фiгуруе в украiнському фольклорi, чого не скажеш про Днiпро. Перша пiсня, записана розмовною украiнською мовою, починаеться словами «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?»[4 - Франко І. Зiбрання творiв: у 50 т. – К., 1984. – Т. 42. – С. 55.]

Тому можна зрозумiти князя Святослава, який хотiв облаштувати столицю на Дунаi. Це була «його земля». І на цiй землi, у Придунав’i, вiн прагнув творити свою iмперiю. «Держава Святослава» не було утворенням з усталеними державними iнституцiями. Це була вiйськово-торгова корпорацiя, яка жила з вiйськовоi здобичi та торгiвлi. Для цiеi корпорацii територiя не мала особливого значення. Значення мали передусiм торговi шляхи, якi давали прибуток. Тому центр цiеi