Внутрiшня iсторiя. Серце – найважливiший орган нашого тiла
Йоганнес Гiнрiх фон Борстель
Наше серце – це сонце. Довкола нього обертаються планети-органи. І варто серцю дати збiй, як усi iншi процеси в органiзмi почнуть виходити з ладу. Перед вами – неймовiрна та захоплива iсторiя, в якiй автор дiлиться невiдомим фактами про найвiдомiший орган, його будову, хвороби та iхню профiлактику. Як пiдтримувати серце в тонусi? Чи залежить його робота вiд харчування i якi продукти варто виключити зi свого щоденного рацiону? Як попередити iнфаркти, iнсульти та iншi кардiологiчнi захворювання? Чому нещасливе кохання насправдi здатне розбити серце? Як нашому «мотору» вдаеться невтомно працювати без вiдпустки та вихiдних? Чому серце називають «командним гравцем»? Якi нашi звички допомагають, а якi шкодять серцю? Автор вiдповiдае на всi цi та багато iнших запитань простою мовою, чергуючи анатомiчнi й фiзiологiчнi описи та теорiю з цiкавими оповiдками, практичними порадами i кумедними випадками з власного життя.
Йоганнес Гiнрiх фон Борстель
Внутрiшня iсторiя. Серце – найважливiший орган нашого тiла
Johannes Hinrich von Borstel
Herzrasen kann man nicht m?hen. Alles ?ber unser wichtigstes Organ
Усi поради цiеi книги грунтовно перевiренi автором та редакцiею. Але вони не замiнять фаховоi консультацii у лiкаря. Вiдомостi у цiй книжцi не дають жодних гарантiй, нi автор, нi видавництво не несуть жодних гарантiйних зобов’язань. Притягнення до вiдповiдальностi автора, видавництва та його представникiв за заподiяння шкоди особi чи майну абсолютно виключене.
Для захисту прав осiб були частково змiненi усi згаданi у книжцi iмена, бiографii та назви мiсць, а також учинки, подii та ситуацii в окремих епiзодах.
© Ullstein Buchverlage GmbH, Berlin. Published in 2015 by Ullstein Verlag
© Nadine Staedtner, фото автора
© semper smile, M?nchen, iлюстрацii
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018
* * *
Для Мiхi
Вступ
Кожен з нас приблизно уявляе собi, що таке iнфаркт. Це досить серйозна проблема зi здоров’ям. Зазвичай його супроводжують болi в грудях i людинi стае важко дихати. Нерiдко iнфаркт призводить до того, що наше серце, основне завдання якого – ганяти кров по судинах, безповоротно звiльняеться зi служби. Зовсiм кепсько. Адже саме цей м’яз дбае про те, щоб найвiддаленiшi куточки нашого тiла, вiд шкiри голови до пальцiв нiг, отримали поживну, а головне – збагачену киснем кров. Для людини це, без перебiльшення, життево необхiдно.
Якщо потiк кровi вiд серця до мозку зупинити всього на декiлька секунд, то ефект буде як вiд удару палицею по головi: утративши свiдомiсть, ми впадемо мов пiдкошенi, а користi вiд нашого мисленневого центру буде, напевно, ще менше, нiж вiд пудингу. Адже наш мозок взагалi не терпить нестачi кисню. Тому серце i б’еться (то швидше, то повiльнiше, часом навiть здаеться, що воно на мить зупинилося) у середньому 100 тисяч разiв на день. При цьому кожне його скорочення штовхае близько 85 мл кровi, тобто десь 8500 л на день. Щоб перевезти таку кiлькiсть рiдини, нам знадобився б щонайменше бензовоз. Вражаюча продуктивнiсть, чи не так?
Інфаркт став причиною того, що я нiколи не бачив свого дiда Гiнрiха. Його не стало бiльш нiж за десять рокiв до мого народження, коли, раптово вiдчувши бiль у грудях, вiн упав, задихаючись. Щоразу, розглядаючи його велику чорно-бiлу фотографiю в маминiй вiтальнi, я запитував себе: «Як усе було б, якби я його знав?» До того ж на сiмейних фотографiях вiн видавався таким сильним!
Я не мiг збагнути, як така крихiтна рiч могла пiдкосити такого кремезного чоловiка. Саме тому вже тодi пожадливо «ковтав» усi книжки та iлюстрованi атласи, якi потрапляли менi до рук i в яких iшлося про людське серце та його розлади. Батьки тiшилися й пiдiгрiвали мое зацiкавлення ще бiльшою кiлькiстю матерiалiв для читання, i поступово я захопився процесами, якi вiдбуваються в людському тiлi.
Уже тодi я вирiшив, що, коли виросту, обов’язково займатимуся чимось пов’язаним iз природою та медициною. Я прагнув будь-що стати дослiдник