Радянський спецзв'язок

Вадим Гребенников

Книга розповiдае про iсторiю народження й розвитку телефонного та урядового зв'язку в СРСР, розробки та застосування радянськоi апаратури засекречування, а також утворення та еволюцii пiдроздiлiв i вiйськ урядового зв'язку у складi органiв внутрiшнiх справ i державноi безпеки СРСР.

Книга побудована виключно на вiдкритих матерiалах, зiбраних автором iз надрукованих книг та мережi Інтернет.

З книгою можна ознайомитись на сайтi: http://cryptohistory.ru

Радянський спецзв'язок

Історiя урядового зв'язку

Вадим Гребеннiков

© Вадим Гребеннiков, 2018

ISBN 978-5-4493-0832-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

1. Народження телефонного зв'язку

Якщо звернутися до довiдникiв, то можна прочитати, що телефон винайшов в 1874 роцi американський iнженер-конструктор Грехем Белл, який працював у знаменитiй i могутнiй того часу компанii «Вестерн Юнiон». Ним у 1876 роцi був отриманий патент на винахiд «телеграфу, за допомогою якого можна передавати людську мову». Перша розмова по телефону вiдбулася 10 березня 1876 року:

Белл: «Ідiть сюди, мiстер Ватсон, Ви менi потрiбнi».

Ватсон: «Мiстер Белл! Я чiтко чую кожне вимовлене Вами слово!!!».

Однак влiтку 2002 року американськi законодавцi вiдновили iсторичну справедливiсть у справi «телефонного авторства» i офiцiйно визнали винахiдником телефону генiального флорентiйця Антонiо Меучи.

Виявляеться насправдi, в 1860 роцi А. Меучи, витративши своi останнi грошi, опублiкував в iталiйськiй газетi Нью-Йорка повiдомлення про те, що вiн винайшов технiчну новинку – «телетрофон». Замiтка потрапила на очi клерку компанii «Вестерн Юнiон», той вiдшукав винахiдника та за скромну плату купив усi креслення й iншу документацiю про телетрофон. Пiсля цього на всi запити А. Меучи представники «Вестерн Юнiон» безапеляцiйно вiдповiдали, що всi документи загубленi, а винайшов телетрофон iнженер Грехем Белл. Тiльки за два роки до своеi смертi, у 1887 роцi, А. Меуччи вдалося одержати з архiву «Вестерн Юнiон» свiй патент на винахiд.

Але в Росii, виявляеться, теж був свiй винахiдник телефону. Це був iнженер Павло Михайлович Голубицький, що народився 16 березня 1845 року у селi Почуевi Таруського повiту Калузькоi губернii. В 1870 роцi вiн закiнчив фiзико-математичний факультет Петербурзького унiверситету й працював iнженером на залiзницi. В 1878 роцi у майстернi залiзничного вузла Бендери Павло Михайлович створив свiй оригiнальний телефон – так званий телефон-вiбратор. Але це був лише перший результат його кропiткоi роботи.

Почуево було з'еднано телефонноi лiнiею з Тарусою, де телефон був установлений на мiськiй поштi. Перший опис телефону Голубицького зробив французький академiк Лю-Монсель в 1882 роцi у журналi «Електричне свiтло». Вiн був свiдком того, як вдало пройшли iспити телефонiв Голубицького мiж Нансi та Парижем на вiдстанi 353 км. Телефони ж Белла дiяли тiльки на вiдстанi до 10 км.

Апарати Голубицького отримали визнання як у Росii, так i за кордоном. Зокрема, комiсiя французького морського мiнiстерства визнала iх неперевершеними. Голубицький запропонував настiльний телефонний апарат iз важелем перемикання «виклик – розмова». При звичайному положеннi слухавки контактний важiль пiдтримував апарат у станi готовностi до прийому виклику, а при зняттi слухавки схема апарата автоматично приводилася в стан готовностi для ведення переговорiв. Ця iдея – комутацiя електричних кiл залежно вiд положення слухавки – застосовуеться й у сучасних апаратах.

Дотепер використовуеться й принцип, покладений в основу створеного Голубицьким першого мiкрофонного капсуля з вугiльним порошком. Винахiдник указав, що мiкрофон з вугiльними стрижнями спотворював мову через iскрiння в контактах. Для усунення цього явища необхiдно було максимально зменшити опiр мiкрофона та збiльшити його поверхню, яка вiбрувала пiд дiею звуковоi хвилi. В 1883 роцi вiн сконструював i запатентував мiкрофон з вугiльним порошком. Однак у Росii до цього винаходу вiднеслися з деякою недовiрою. Тому Голубицький через обмеженiст