Украiнська мiстична проза

Сборник

Юрiй Павлович Винничук

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Готична, або романтична, фантастика в Украiнi виникла на основi давньоi украiнськоi лiтератури i народноi мiфологii. Романтики захоплювалися казками й мiстикою, i згодом мiфiчнi iстоти заполонили украiнську поезiю i прозу. Украiнська народна демонологiя набула такоi популярностi, що захопила не тiльки украiнських, а й росiйських та польських письменникiв. Але анi в Росii, анi в Польщi не iснувало такого багатства мiфологiчних образiв i сюжетiв. Класична фантастична проза в кожнiй европейськiй лiтературi виглядае по-рiзному. Особливiстю ж слов’янських лiтератур е те, що надприродне зображаеться з великою дозою гумору i тяжiе до фольклорного тлумачення фантастичних подiй та образiв. У цiй книжцi украiнську мiстичну прозу представляють письменники, якi творили на початку ХХ сторiччя, у мiжвоенний перiод та в дiаспорi. Сюди увiйшли твори Івана Франка, Стефана Грабинського, Надii Кибальчич, Гната Хоткевича, Наталени Королеви та багатьох iнших.

Украiнська мiстична проза

У зачарованiм люстрi

Фантастика давно вже стала найпоширенiшим жанром у свiтовiй лiтературi, розгалузившись на безлiч струменiв – наукову, космiчну, фантазiйну, або фентезi, казкову, готичну, або моторошну. Фактично фантастика iснуе з часу зародження лiтератури взагалi. Найпершi твори людського генiя були саме фантастичними – це i давньоегипетська проза, i весь епос стародавнього Сходу, це й грандiознi епiчнi твори Індii («Магабгарата», «Рамаяна»), Ірану («Шахнаме»), Грецii («Ілiада», «Одiссея»), Риму («Енеiда»), середньовiчноi Європи («Калевала», «Парсiфаль», «Нiбелунги»).

Фантастика присутня не тiльки у художнiх творах, а навiть у працях античних та середньовiчних iсторикiв, у книгах подорожей i в географiчних описах. Розповiдi про фантастичнi тварини i дивовижнi народи кочували з твору в твiр i з культури в культуру. Фантастами були i Руставелi, i Данте, i Рабле, i Шекспiр, i Сервантес, i Мiльтон, i Вольтер, i Ге те, i Свiфт. Важко назвати великих класикiв XIX i XX ст., якi б не зверталися до жанру фантастики чи то в поезii, чи то в прозi, чи в драматургii.

До фантастики вiдносяться й такi жанри, як лiтературна казка i легенда, алегорiя, фiлософська повiсть (Вольтер), утопiчна (Платон, Лукiан, Мор, Кампанелла, Гакслi, Орвелл), магiчна проза (Маркес, Борхес, Кортасар, Буццатi, Елiаде, Павич), химерна (жанр своерiдно украiнський – Олександр Ільченко, Василь Земляк, Валерiй Шевчук, Юрiй Щербак), абсурдна, сюрреалiстична проза i чорний гумор (Бiрс, Вiан, Ландольфi, Хармс). Моторошна, або готична, проза мае глибоке корiння, але як жанр розквiтла в Європi у XVIII ст. Готична проза – нинi один з найпопулярнiших жанрiв фантастики. На Заходi виходять спецiальнi часописи й цiлi серii цих книжок. Аж три такi серii iснують у Польщi: «Оповiдi з дрижаками», «Фантастика i жахи», «Моторошнi оповiдi». За популярнiстю готична проза донедавна поступалася тiльки науковiй фантастицi, але в останнiй час пропустила вперед ще й фентезi.

Класична готична проза в кожнiй европейськiй лiтературi виглядае по-рiзному. В англiйськiй – зображення надприродного викликае страх i навiть гнiтить читача, а в латиноамериканськiй прозi сприймаеться уже як щось нормальне, таке, що можна було б передбачити, навiть якщо воно перебувае пiд впливом чарiв. Зате в нiмецькiй лiтературi фантастична вигадка мае переважно фiлософсько-метафiзичний характер, у французькiй – демонiчно-середньовiчний, який переходить у символiстську естетику. У слов’янських лiтературах, як i в угорськiй та румунськiй, надприродне зображуеться з великою дозою гумору i тяжiе до фольклорного тлумачення фантастичних подiй та образiв.

Звичайно, всi цi категорii не iснують у чистому виглядi. У кожнiй iз цих лiтератур згаданi типи фантастичного зображення спiвiснують. Так, у творчостi Гофмана поруч iз фееричною новелою «Золотий глечик» надибуемо i на повiсть жахiв «Елiксир диявола», а в англiйськiй лiтературi, крiм похмурого «Замку Отранто», е безлiч пародiй на французькi дияволiади.

Не багато знайдеться письменн