Таемнича пригода в Стайлзi
Агата Крiстi
Еркюль Пуаро
У розкiшному маетку Стайлз-Корт несподiвано помирае його заможна господиня – Емiлi Інглтроп. Хтось пiдсипав жiнцi смертельну дозу стрихнiну. Головним пiдозрюваним оголошено чоловiка загиблоi, який у разi смертi Емiлi мае успадкувати все майно. Але це було б занадто очевидно… І, звiсно, вiдомий детектив Еркюль Пуаро не зацiкавився б простою справою. Таемницi, якi приховують кiмнати маетку, до снаги розгадати лише йому.
Агата Крiстi
Таемнича пригода в Стайлзi
Агату Крiстi знають у всьому свiтi як королеву детективу. Близько мiльярда примiрникiв ii творiв продано англiйською мовою, ще один мiльярд – у перекладi 100 iноземними мовами. Вона – найпопулярнiший автор усiх часiв. За кiлькiстю перевидань ii книжки поступаються лише Бiблii та творам Шекспiра. Вона – автор 80 детективних романiв та збiрок оповiдань, 19 п’ес i 6 романiв, опублiкованих пiд iм’ям Мерi Вестмейкот.
Перший роман Агати Крiстi – «Таемнича пригода в Стайлзi» – був написаний наприкiнцi Першоi свiтовоi вiйни, в якiй письменниця брала участь, перебуваючи у волонтерському медичному загонi. У цьому романi вона створила образ Еркюля Пуаро – маленького бельгiйського детектива, якому судилося стати найпопулярнiшим героем у лiтературi детективного жанру пiсля Шерлока Холмса. Цей роман був опублiкований у видавництвi «Бодлi-Гед» 1920 року.
Пiсля цього Агата Крiстi щороку видавала по книжцi, а 1926-го написала свiй шедевр – «Убивство Роджера Екройда». То була ii перша робота, опублiкована видавництвом «Колiнз», що започаткувала плiдну й ефективну спiвпрацю, яка тривала 50 рокiв i спричинилася до створення 70 книг. «Убивство Роджера Екройда» стало також першою книжкою Агати Крiстi, яка була iнсценована – пiд назвою «Алiбi» – i успiшно театралiзована на однiй iз лондонських сцен Вест-Енду. «Пастка на мишей», найславетнiша п’еса письменницi, була вперше поставлена 1952 р. i не сходить зi сцени протягом найтривалiшого часу в iсторii театральних вистав.
У 1971 р. Агата Крiстi отримала титул Дами Британськоi Імперii. Вона померла 1976 р., а кiлька ii творiв вийшли друком посмертно. Найуспiшнiший бестселер письменницi – «Сонне вбивство» – з’явився друком дещо згодом у тому ж таки роцi, пiсля чого вийшли ii автобiографiя та збiрки оповiдань «Останнi справи мiс Марпл», «Пригода в затоцi Поленза» й «Поки тривае свiтло». У 1998 р. «Чорна кава» стала першою з п’ес Агати Крiстi, на сюжетi якоi iнший автор, Чарлз Осборн, побудував свiй роман.
* * *
Моiй матерi
Роздiл перший
Я iду в Стайлз
Останнiм часом значний iнтерес громадськостi до так званоi «справи Стайлзу» трохи притих. Утiм, попри всю ii сумнозвiснiсть, мiй друг Пуаро та й сама родина Кавендiш попросили мене описати всi подробицi тiеi iсторii. Сподiваемося, що це раз i назавжди покладе край чуткам, якi ширяться й досi.
Отож я коротко окреслю обставини, що зв’язали мене з тiею справою.
Через iнвалiднiсть мене вiдправили з фронту, i, провiвши декiлька мiсяцiв у доволi похмурому санаторii, я отримав ще мiсяць на оздоровлення. Близьких родичiв чи друзiв у мене не було, отож я саме намагався вирiшити, чим зайнятися, коли випадково зустрiв Джона Кавендiша. Багато рокiв я майже не бачив його. Насправдi взагалi його добре не знав. Джон був на добрих п’ятнадцять рокiв старший за мене, хоча на вигляд навряд чи можна було дати йому сорок п’ять. Однак пiдлiтком я часто вiдвiдував Стайлз, маеток його матерi в Ессексi.
Ми приемно погомонiли про старi часи, й наприкiнцi вiн запросив мене провести вiдпустку в Стайлзi.
– Матiнка буде рада побачити тебе знову. Минуло стiльки рокiв!
– А мама добре тримаеться? – запитав я.
– О так! Ти, певне, знаеш, що вона знову одружилася?
Боюсь, що я не змiг приховати свого подиву. Коли мiсiс Кавендiш одружилася з Джоновим батьком, удiвцем iз двома синами, – то була красива жiнка середнього вiку, наскiльки я пам’ятав. Тепер iй мало б бути не менше сiмдесяти. Перед очима виник образ енергiйноi та владноi особистостi, дещо схильноi до благодiйництва й публiчноi слави, яка любила вiдкривати базари, граючи роль покровительки. Жiнка вона бу