Проект «Украiна». Австрiйська Галичина

Микола Романович Литвин

Проект «Украiна»

Ця книга – дiалог iсторикiв, географiв, лiтературознавцiв, письменникiв i публiцистiв про час i простiр пiдавстрiйськоi Галичини вiд кiнця ХVIII ст. до Першоi свiтовоi вiйни, розпаду Дунайськоi монархii. Насамперед показано iсторичну спадщину «довгого» ХІХ ст. У цей час у складi Австро-Угорськоi монархii Галичина стала нафтовим Клондайком та Ельдоpадо – одним iз свiтових центpiв видобутку «чорного золота». В кiнцi ХІХ – на початку ХХ ст. до неi була пpикута увага багатьох полiтикiв i мiжнаpoдних компанiй: на певний час кpай став об’ектом конкуренцii мiж пpедставниками великого капiталу. У столицi Галичини з’явилася перша на украiнських землях газета, запущено дирижабль, залiзничний потяг i трамвай, на базi дрогобицькоi нафти винайдено гасову лампу. Там з’явилися першi украiнськi партii, науковi товариства, студентськi об’еднання, кооперативнi структури, парамiлiтарнi i скаутськi органiзацii, бальнеологiчнi курорти, футбольнi та хокейнi команди. Карпатський край кiнця ХІХ – початку ХХ ст. став П’емонтом не лише для украiнцiв, але й полякiв, якi здобули неоцiнений управлiнський досвiд у Галицькому сеймi i Вiденському парламентi; батькiвщиною для галицьких евреiв, якi теж бажали полiтичних свобод, нацiонально-державного усамостiйнення. Така подорож в австрiйську/пiдавстрiйську Галичину дозволить краще зрозумiти трагедiю i велич iсторii не лише цього краю з кiнця XVIII ст. до Першоi свiтовоi вiйни, але й всiеi Украiни. Украiни, яка завжди прагнула еднання, миру, господарського i культурно-освiтнього поступу.

Проект «Украiна»

Австрiйська Галичина

© М. Р. Литвин, автор-упорядник, 2016

© О. А. Гугалова, художне оформлення, 2016

Передне слово упорядника

Дорогий читачу! У центрi Львова, на аттику iмпозантноi будiвлi Галицького сейму (нинi Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка) можна побачити алегоричну скульптурну групу «Галичина, Вiсла i Днiстер». Ще чотири постатi над головним фризом уособлюють Любов i Справедливiсть, Правду i Вiру, а пiд ними вмiщенi алегорii Освiти та Пpацi…

Цi скульптури, та й цiла будiвля, засвiдчують, як несподiвано пеpеплелося вiчне й змiнне у долi Укpaiни та цiлоi Схiдноi та Центральноi Євpoпи. Майже столiття тому зникла колись могутня Австpo-Угоpщина, владу якоi символiзувала масивна сеймова споруда. Зовсiм по-iншому нинi прочитуеться поеднання Вiсли i Днiстpa, та й сама iдея Галичини постае у зовсiм iншому контекстi, анiж столiття тому. Двi свiтовi вiйни разюче пеpекpoiли мапу Центpально-Схiдноi Євpопи, тpансфоpмували iстоpичну пам’ять не одного поколiння ii жителiв. Змiнили вони i Галичину. Пpoте вiчнi цiнностi – любов до рiдного кpаю, вipа в силу суспiльноi справедливостi, освiти та працi для добpа наpoду – залишилися сталими, пов’язуючи минулi й сучаснi поколiння.

Тому не можна забувати, що власне тут, у Галицькому сеймi, двi сотнi галицьких украiнцiв здобули неоцiненний досвiд конституцiйних практик, який згодом iм знадобився для законотворчоi дiяльностi Захiдно-Украiнськоi Народноi Республiки, проголошеноi в ходi розпаду Австро-Угорськоi монархii восени 1918 року. Водночас в iхнiх умах i душах мiцнiла й фоpмувалася iдея единоi собоpноi Укpаiни.

У цiй книзi нарисiв, яку написали вченi Інституту украiнознавства iм. І. Крип’якевича НАН Украiни, йдеться про Галичину доби Габсбургiв (1772–1918). Маемо надiю, що вона дозволить краще реконструювати модернiзацiйнi процеси у Центрально-Схiднiй Європi до Першоi свiтовоi вiйни, зрозумiти особливостi визвольного руху украiнцiв, iхнi прагнення до нацiонально-державного буття i соборностi Украiни. У цей час захiднi украiнцi створили не лише низку громадських культурно-освiтнiх, наукових i кооперативних структур, але й продовжили дiалог iз дiячами европейськоi культури, надднiпрянськими побратимами.

Галичина була простором читання багатьох народiв: поляки поширювали культ Адама Мiцкевича, Юлiуша Словацького, читали Генрика Сенкевича, Зiгмунда Красiньського; австрiйськi нiмцi захоплювалися поезiею Йоганна Вольфганга фон Гете, Генрiха Гейне, драмами Фрiдрi