Мацюсевi пригоди

Януш Корчак

Король МатиушШкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Януш Корчак (справжне iм’я Генрик Гольдшмiдт, 1878 або 1879–1942) – всесвiтньо вiдомий польський педагог-новатор, лiкар, письменник, автор праць з теорii i практики виховання, громадський дiяч, зачинатель дiяльностi на захист прав дитини i повноi рiвноправностi дiтей. Мав змогу вийти живим з Варшавського гетто, але вiдмовився i загинув разом iз своiми вихованцями у гiтлерiвському таборi смертi у Треблiнцi.

«Мацюсевi пригоди» вважають однiею з найважливiших книжок дитячоi лiтератури ХХ столiття. Ця iсторiя про маленького хлопчика Мацюся, який пiсля смертi батька-короля посiв трон i став королем Матiушем Першим, безумовно, казка, i дуже сумна казка, але водночас вона дуже справжня й правдива. І в нiй зовсiм не по-казковому, але в той же час просто i дохiдливо розповiдаеться про стосунки дiтей зi свiтом дорослих, про державний устрiй, про причини свiтових воен i рiзних заворушень, про мудре державне управлiння, а ще про вiрнiсть та зраду друзiв i про вiдповiдальнiсть за власнi рiшення.

Ця книжка виходила друком й ранiше, але з великими купюрами. Тепер ми маемо повну версiю «Мацюсевих пригод».

Януш Корчак

Мацюсевi пригоди

© Б. Й. Чайковський, переклад украiнською, 2014

© В. Б. Чайковський, передмова, 2014

© О. Д. Кононученко, художне оформлення, 2014

© Видаництво «Фолiо», марка серii, 2010

Чи iснувало Мацюсеве королiвство?

Два слова про цей переклад i трохи бiльше – про автора цiеi книжки.

Коли мiй тато був маленьким хлопчиком – а було це в 20-тi роки минулого сторiччя, – вiн дуже любив читати. А оскiльки рiс вiн у польськiй родинi, то й читати почав польською. А оскiльки та польська родина мешкала в тогочаснiй радянськiй Украiнi, то вдовольнятись йому випадало тими лише польськими книжками, що збереглися в сiм’i з дореволюцiйноi доби (серед яких, втiм, було чимало вартiсних творiв М. Конопнiцкоi, Г. Сенкевича, Дж. Конрада…).

Коли я сам був маленьким хлопчиком – а було це вже у 60-тi роки минулого сторiччя, – я теж любив читати. Читав я, здебiльшого, украiнською, бо мiй тато працював у видавництвах, якi друкували багато книжок украiнською мовою для дiтей, i я, син видавця, одним з перших отримував свiжовидрукувану книжку, часом навiть з автографом украiнського автора – В. Нестайка, Б. Комара, Є. Чеповецького…

Звiсно, i тодi друкували також переклади кращих зарубiжних творiв, зокрема й польських – М. Конопнiцкоi, Г. Сенкевича, Я. Бжехви… Одного вечора тато повернувся з роботи надзвичайно задоволений, з пакунком пiд пахвою. Мене той пакунок неабияк зацiкавив, бо на ньому були налiпленi невимовно гарнi польськi поштовi марки, znaczki, а колекцiонування марок у тi часи було чи не найпоширенiшим захопленням. Іще цiкавiше було дiзнатися, що там всерединi закордонного пакунку.

– Книжка, – сказав тато. – Одного польського автора. Я мав би ii прочитати ще в твоему вiцi, але, на жаль, у нас тодi ii не роздобути було. Це дуже вiдома в усьому свiтi книжка, i ми ii хочемо видати украiнською, щоб украiнськi дiти могли ii прочитати. Ось, польське видавництво надiслало примiрник.

Книжка виявилась гарно iлюстрованою. Але менi кортiло якнайшвидше взятись до вiдклеювання марок – процедури не простоi, але надзвичайно втiшноi для колекцiонера. А тато сiв переглянути книжку. Доки новi марки потрапили в спецiальний альбом, «клясер», час було вкладатися спати.

Зранку тата за снiданком не було. Та на наше з братом стурбоване питання, чи вiн бува не захворiв, мама засмiялась:

– Нi, вiн учора став читати «Короля Мацюся», i читав усю нiч, аж доки закiнчив книжку – не мiг вiдiрватись. А оце зараз вирiшив покуняти якусь годинку, перше нiж iхати на роботу.

Не знаю, чи тато почав роботу з перекладу того ж таки дня… чи ночi, але книжка украiнською вийшла дуже скоро. Прочитавши ii, я зрозумiв, чому так важливо було ii видати i чому так важливо, щоб кожен цю книжку прочитав. Бажано – ще в дитинствi; але, як показуе випадок з моiм татом, таку дитячу книжку дорослi теж читають охоче.

Власне, автор цього чудового твору, славетний письменник i лiк