Маклена Граса (збiрник)

Микола Гурович Кулiш

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Микола Кулiш (1892–1937) – письменник, драматург, режисер, газетяр i редактор, представник «розстрiляного Вiдродження» – поколiння украiнських митцiв, знищених бiльшовицькою владою. Його творчiсть мала значний вплив на формування украiнського нацiонального драматургiчного стилю, вiдкрила новi напрямки у розвитку свiтового драматичного мистецтва.

До видання ввiйшли найзначнiшi твори Миколи Кулiша: «97», «Прощай, село!», «Хулiй Хурина», «Народний Малахiй», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса».

Микола Кулiш

Маклена Граса (збiрник)

© А. Є. Кравченко, передмова, примiтки, 2009

© Ю. Ю. Романiка, художне оформлення, 2012

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

Драматизм нацiонального стилю: творчiсть Миколи Кулiша

Нестримний плин часу. Без слiду тонуть у ньому дрiбницi й метушня, згасае шум i галас, лишаеться тiльки чистий голос iсторii. Безлiч великих i малих подiй даленiють, проходять нескiнченною низкою зайнятi своiми справами люди, i на сценi лишаються тiльки могутнi постатi великих. Вони i творять культуру народу, промовляючи свое вiчне слово у драмi iсторii, режисером якоi е час.

Понад сто рокiв тому в глухому украiнському селi сталася нiчим не примiтна подiя: в сiм’i наймита народився син. Випало на його долю важке дитинство, вiйни й революцii, голод i скрута, насильницька смерть вiд рук прислужникiв режиму. Дарований був йому великий талант, судилося стати будiвничим величного храму культури.

6 грудня 1892 року в степовому селi Чаплинка Днiпровського повiту Таврiйськоi губернii (зараз – Херсонська область) народився Микола Гурович Кулiш.

У 8 рокiв вiн вступив до народноi школи, потiм – у 4-класне училище в повiтовому мiстечку Олешки, тодi – в гiмназiю, яку закiнчив екстерном на Кавказi, постiйно долаючи злиднi й самотнiсть. Лихолiття Першоi свiтовоi вiйни перешкодило навчанню в унiверситетi, кинуло у круговерть кривавих подiй… З 1915 року пiсля рiчноi школи прапорщикiв Микола Кулiш на фронтi, три роки воюе на територii Литви та Галичини, зазнае поранення. Уже в березнi 1917 року переходить на бiк Червоноi армii, а з 1919-го вступае до партii бiльшовикiв. Пiсля вiйни повертаеться в Олешки, працюе членом повiтового виконкому, завiдувачем наросвiтою. Пiд час громадянськоi вiйни формуе повстанськi загони в тилу ворога. Нарештi вiйни позаду, Кулiш в Олешках на керiвних посадах вiдроджуе культурне життя в умовах цiлковитоi розрухи й голоду. У 1923 роцi, уже досвiдченим працiвником народноi освiти, переiздить в Одесу. Саме тут невдовзi й почнеться його справжня бiографiя, розгорнеться перший акт великого творчого дiйства.

1924 року в украiнськiй лiтературi з’явився видатний твiр – п’еса Миколи Кулiша «97». Вона стала однiею з найпопулярнiших у репертуарi всiх тогочасних украiнських театрiв, протягом багатьох рокiв не сходила зi сцени. Нещаднi за своею правдивiстю епiзоди голоду зими 1921–1922 рокiв, похмурi й безпросвiтнi, втiм, стали однiею з найулюбленiших вистав. Чим же пояснити таку популярнiсть безумовно важкого видовища? Талантом драматурга? Безперечно. Але не тiльки. Бальзак колись писав: половина обдаровання письменника полягае в тому, щоб вiдiбрати з життя необхiдний матерiал. Чому ж саме цi подii привернули увагу Миколи Кулiша, а через нього – цiлого поколiння украiнських глядачiв? Що саме в цiй п’есi спричинило народження видатного явища – драматургii Миколи Кулiша? Яким шляхом вiдбувався ii розвиток?

«Вiдкинувши всi тимчасовi оцiнки, – пише Л. Танюк, – нинi маемо говорити про Миколу Кулiша як про основоположника новоi украiнськоi драми; для нашого театру вiн важить не менше, нiж Пiранделло – для театру iталiйського, Юджiн О’Нiл – для театру США, Бертольт Брехт – для нiмецького, Жiроду та Ануй – для театру французького»[1 - Танюк Л. Драма Миколи Кулiша. // Кулiш М. Твори в двох томах. – Т. 1. – К.: Днiпро, 1990. – С. 10.]. У творчостi таких митцiв не бувае нiчого випадкового. Кожен успiх i невдача, кожне переконання й сумнiв позначенi високим карбом Історii. Твiр за твором, крок за кроко