Заклик до любовi

Ентонi де Мелло

Карта свiту

Медитацii, представленi у цiй книжцi, не являють собою якихось нових доктрин або просування християнськоi теологii. Цi потужнi медитацii – спогади мiстика, який бачив свiт таким, яким вiн насправдi е, – здатнi допомогти нам вирватися iз своiх в’язниць зумовленностей, якi перешкоджають у баченнi реальностi. Вони передають досвiд i шлях, яким можна йти, аби позбавитися всяких iдеологiй i бути самим собою.

Ентонi Де Мелло

Заклик до любовi

Медитацii

Книги отця Ентонi де Мелло були написанi у мультирелiгiйному контекстi, щоб допомогти послiдовникам будь-яких релiгiй, агностикам та атеiстам в iхньому духовному пошуку. Цi книги не були задуманi автором як посiбники чи наставляння католикам у християнськiй доктринi чи догмi.

Передне слово

Медитацii, представленi у цiй книжцi, не являють собою якихось нових доктрин. Не е вона також i книгою з медитацiями на християнську тематику, це спогади мiстика, надiленого вiдвагою бачити реальнiсть i через те сповненого спiвчуттям i любовi до всього сущого, котрий втiшався всiм i нiчим. У певному сенсi цi медитацii – автобiографiчнi: вони передають той болiсний шлях, яким був ведений Тонi останнi роки його життя, аби позбавитися всяких iдеологiй, аби бути самим собою.

Цi медитацii головним чином присвяченi темi любовi й перешкод на шляху до любовi: прихильностям, бажанням, жадобi – iнакше кажучи, обумовленостям i тому, як можна iх позбутися й прийти до бачення, прийти до iстинноi любовi.

Це потужнi медитацii, здатнi допомогти нам вирватися iз в’язниць обумовленостi, звiльнити нас вiд догми формулювань, якi перешкоджають у баченнi реальностi. Цi медитацii пiдводять до розумiння, що нам, аби досягти Істини, потрiбно мати серце, яке позбавиться всякого програмування, всякоi корисливостi – таке серце, що нiчого не боронить i нiчого не прагне, й через це безстрашне й вiльне.

Медитацii в цiй книжцi кинуть виклик деяким загальноприйнятим теорiям: скажiмо, що можна любити тiльки тодi, коли вас самих хтось любить i т. iн. Вони сповненi загадкових стверджень на кшталт: «ви можете любити тiльки тодi, коли самотнi; любов iснуе сама по собi, любов не мае об’ектiв» i подiбне. Тонi допомагае нам глибоко зазирнути в таiну того, що е любов.

Я не очiкую, що всi погодяться з Тонi: багато хто не захоче побачити того, на що вiн вказуе. Вiн був свiдомий, що чимало людей вiддадуть перевагу своiй тюрмi перед свободою за ii стiнами, а деякi волiтимуть просто покращити тюремнi умови. Але вiн сподiвався, що знайдуться тi, хай таких буде i небагато, кому вистачить смiливостi вирватися iз в’язницi, хто захоче побачити реальнiсть i змiнитися завдяки цьому баченню.

Можливо, хтось iз читачiв цiеi книжки звинуватить автора у тому, що вiн розглядае все пiд особистим кутом, залишивши без уваги соцiальнi, структурнi вимiри реальностi. Тонi не був слiпим у цьому вiдношеннi, вiн скорiше цiкавився тим, аби представити фундаментальне вiдношення до життя, необхiдне всiм: соцiальним реформаторам, революцiонерам, християнам, iндуiстам, атеiстам – усiм. Це вiдношення до життя у iндiйськiй традицii зветься нiшкама-карма, чи, словами самого Тонi, мiстицизмом безкорисливих дiй, котрий неодмiнно мае бути присутнiй у кожному, хто прагне долучитися до побудови бiльш справедливого i гуманного суспiльства.

Є у цiй книжцi, без сумнiву, й певнi повтори; але цих повторiв неможливо було уникнути, не пожертвувавши деякими цiнними прозрiннями ii автора.

    Джозеф Меттем, «Товариство Ісуса»

    Ахмедабад, 7 лютого 1994 року

Вступ

Тонi де Мелло, разом з Дiком Макгью та Джо Ейзпуном проводили практичнi заняття i представляли програму духовних вправ в Інститутi Садхани, що в Лонавлi. Менi пощастило мати можливiсть вiдвiдати Індiю i брати участь у великiй програмi (Максi-тренiнгу) 1985—1986 рокiв. Ми мали груповi сесii п’ять годин на день впродовж п’яти днiв щотижня. І хоча кожен iз нетерпiнням чекав тiеi години, коли можна було обмiнятися зi своею групою враженнями вiд вправ та зробленими вiдкриттями, що надихали кожного з нас, центральний момент дня припадав все ж таки на сьому годину р