Ворог, або Гнiв Божий

Сергiй Русланович Постоловський

«Ворог, або Гнiв Божий» – це iсторiя «украiнського Моссаду», лiквiдацiйноi групи, сформованоi виключно з однiею метою – помститися агресору та загарбнику за його злочини проти украiнського народу.

Вони вiрять у те, що кожен за своi грiхи мае бути покараний. Кожен у цьому свiтi повинен вiдповiдати, тому що безкарнiсть породжуе вседозволенiсть. Не сподiваючись на владу, на захiдних партнерiв, на сусiдiв i друзiв, вони беруть справу до своiх рук.

Складаються списки, знаходяться кошти, йде перевiрка та вербування людей, формуються агентурнi мережi, розробляються операцii та стратегii. Але зосереджуються вони на головному – на ворогу, що засiв за кремлiвськими стiнами, та навiть не розумiють, що й самi виявилися розмiнною картою у великiй геополiтичнiй битвi.

Сергiй Русланович Постоловський

Ворог, або Гнiв Божий

© С. Р. Постоловський, 2016

© Я. К. Казаченко, художне оформлення, 2016

Слово вiд автора

Колись давно, коли ще не було нi танкiв, нi «Градiв», нi ядерноi зброi, великий Нiкколо Макiавеллi сказав, що «вiйна – це наслiдок того, що правителi не бажають визнавати реальнiсть».

Минули столiття, i ось правителi Росii пiдтвердили iстиннiсть цих слiв.

Москва не забажала миритися з реальнiстю, в якiй е мiсце незалежнiй, демократичнiй Украiнi, що бачить себе частиною Європи, а не васалом Росiйськоi Федерацii. Не захотiла вона й визнати право нашоi краiни самостiйно творити свою долю та рух напрямку. Не змогла усвiдомити, що у ХХІ столiттi не можна дiяти у гiрших традицiях real politik, коли усе визначае сама лишень вiйськова сила, шантаж та пiдступна, цинiчна брехня.

Коли стало зрозумiло, що Росiя не зупиниться, а буде й далi наступати на Украiну, я усвiдомив, що традицiйними методами вiйни та дипломатii нам нiколи не здолати ворога. Саме тодi i виникла iдея написати роман, який зобразив би альтернативу усьому тому, що вже було задiяно i Заходом, i Украiною в iхнiй боротьбi проти росiйського агресора.

Ідею «Ворога, або Гнiву Божого» було запозичено мною з досвiду роботи iзраiльських спецслужб, коли пiсля загибелi спортсменiв пiд час Мюнхенськоi олiмпiади 1972 року тодiшнiй прем’ер-мiнiстр Ізраiлю Голда Меiр ухвалила рiшення вчинити фiзичну лiквiдацiю усiх причетних до того страшного терористичного акту.

Майже 20 рокiв iзраiльтяни вишукували своiх ворогiв i досягли поставленоi мети. І саме такою своею поведiнкою Ізраiль завжди змушував iнших рахуватися з його позицiею та визнавати його право на життя.

«Ворог, або Гнiв Божий» – це альтернативний роман, iсторiя лiквiдацiйноi групи украiнцiв, котрi не забажали миритися з тим порядком денним, що диктуе зла воля Кремля. Усi персонажi твору е авторською вигадкою, образом того, як могло би статися, якби така група дiяла у реальностi. Справжнiм у романi е тiльки ворог, несправедлива вiйна, епоха, в якiй усiм нам судилося жити.

Я залишаюся переконаним прихильником комплексноi стратегii тиску на РФ, де економiчнi, iнформацiйнi, дипломатичнi та суто вiйськовi методи доповнювалися б атмосферою страху та апатii серед ватажкiв та прихильникiв терористичних угруповань, що ведуть вiйну проти Украiни. Агресор розумiе виключно позицiю сили. Полiтика ж умиротворення нiколи не дасть жаданого результату, а тiльки розпалюватиме амбiцii та апетити нових iмператорiв ХХІ столiття.

Аби не допустити знищення Украiни, не дозволити Росii змiнити мапу Європи, ми маемо усвiдомити просту рiч – окрiм нас самих нам нiхто не допоможе у тiй повнотi всiеi мiри, якоi нам би хотiлося. І коли вже говорити про роль простого, звичайного украiнця в протистояннi агресору – вона видаеться менi визначальною.

Саме таким простим украiнцям, якi не шукали особистоi вигоди, не думали про шаленi статки, а йшли на вiйну, аби боронити свою батькiвщину, i присвячуеться твiр – спроба у вирi несправедливих подiй зрозумiти можливостi та загрози, що два роки тому постали перед Украiною.

Ворог, або Гнiв Божий

Загиблим за Украiну

Тi, хто сподiваеться увiйти в iсторiю звитяжними прем’ер-мiнiстрами або просто мiнiстрами, постачають людей.

Тi, хто хоче стати мiльйоне