Коханка з площi Ринок
Андрiй Анатолiйович Кокотюха
Ретророман
Осiнь 1914 року. Почалася Велика вiйна, Львiв окупований росiйськими вiйськами. Звичний ритм життя мiняеться назавжди. У мiстi – голод, холод, арешти. Люди шокованi, виживають. Клима Кошового заарештовано i вiн чекае вироку в тюремнiй камерi. Все мiняе вбивство Божени Микульськоi, коханки офiцера росiйського генерального штабу. Коханець – останнiй, хто навiдав ii квартиру на площi Ринок. І був не единим коханцем. Справа делiкатна, розголос не потрiбен. Тому Кошовому пропонують залагодити ii в обмiн на свободу. Рухаючись у пошуку вбивцi крок за кроком, Клим та його друг Йозеф Шацький серйозно ризикують життям, вiдкривають для себе свiт шпигунiв та зрадникiв, дiзнаються кiлька вiйськових таемниць, а головне – останнiй секрет загадковоi красунi Магди Богданович…
Андрiй Анатолiйович Кокотюха
Коханка з площi Ринок
Окрема подяка Мiськiй адмiнiстрацii Львова та особисто Андрiевi Садовому – за всебiчну пiдтримку та гостиннiсть.
Львiв, листопад 1914 року, площа Ринок
Їй знову погрожували.
Вiд початку мiсяця – втрете. Цього разу гнiвними анонiмними записками не обiйшлося. Пiзно вночi знадвору кинули у вiкно спальнi каменюку, брязнуло скло й розбудило капiтана.
Платов завжди засинав вiдразу пiсля любощiв, Божена ж потiм довго лежала з розплющеними очима, вдивлялася в темряву, збирала докупи рiй думок i чекала, коли коханець захропе. Цю манеру проявив уже в iхню першу нiч разом. До того все вiдбувалося, як вiн сам жартома казав, кавалерiйським наскоком. Хоч сам до кавалерii стосунку не мав, служив офiцером iз особливих доручень при вiйськовому генерал-губернаторi.[1 - Граф Бобринський, Георгiй Олександрович (1863–1928), у 1914–1915 роках генерал-губернатор Галичини, проводив послiдовну полiтику русифiкацii.] На фронт не особливо рвався, представником армii-переможця чудово почувався у Львовi, i, виходить, тут для нього вiйна скiнчилася. У кожному разi, Антон Платов сам так думав i говорив iй кiлька разiв.
Божена нiчого не знала про славний родовiд, яким коханець почав похвалятися, щойно вони познайомилися. Їй вдалося привернути увагу офiцера, бо заговорила французькою. Росiйськоi не знала вона, польською не володiв капiтан, тож миттю побачив у нiй близьку душу. Так сказав сам, щедро наливаючи шампанського. А вже пiсля третього келиха говорив лише вiн. Божена слухала, кивала й дозволяла час вiд часу пiдливати собi, хоч вважала, аби не втратити контроль, iгристе вино iй теж могло розв’язати язика.
І не стримувала себе – кидала блискучому, пiдтягнутому, гладенько поголеному росiйському офiцеровi шпичку: запитати б у вас, звiдки взялося французьке шампанське на прийняттi. Тодi б йому довелося пояснити – не його клопiт дбати про напоi та наiдки. Божена могла нагадати новому знайомому про пограбований склеп[2 - Тут: склеп – крамниця.] у пасажi Мiколяша,[3 - Наскрiзний прохiд мiж вулицями Коперника та Крутою (тепер – М. Вороного) з торговою галереею, накритою ажурною заскленою металевою конструкцiею довжиною 120 метрiв i шириною 18 метрiв. Пасаж був одним з перших сецесiйних об’ектiв у Львовi, споруджений у 1898–1900 роках. Загальна площа пасажу становила 5750 квадратних метрiв. У пасажi Мiколяша були два кiнотеатри, ресторан Орловського, кав’ярня Гугета, магазини порцеляни, солодощiв, квiтiв, фотосалон. Ввечерi пасаж сяяв iлюмiнацiею, взимку опалювався. Зруйновано 22 червня 1941 року.] до вiйни найкраще французьке шампанське продавалося там. Звiсно, скаже у вiдповiдь: грабували не офiцери, а солдати, за мародерство iх покарано. Але конфiсковане вино, яке неотесана солдатня не встигла випити, назад не повернули, передали в розпорядження вiйськового генерал-губернаторства,[4 - Тимчасове вiйськове генерал-губернаторство Галичини, створене за наказом головнокомандуючого росiйськоi армii великого князя Миколи Миколайовича вiд 22 серпня 1914 року. Пiдставою стало тимчасове положення про управлiння областями Австро-Угорщини, зайнятими по праву вiйни. Існувало до 15 березня 1916 року.] тож вони все одно зараз п’ють крадене.
Анi цих, анi iнших докорiв капiтан вiд своеi дами