Козак Байда, або Хортицька Сiч

Дмитро Олександрович Воронський

Історiя Украiни в романах

Дмитро Воронський (нар. 1985 р.) – молодий украiнський автор. У 2008 роцi закiнчив iсторичний факультет Запорiзького нацiонального унiверситету, мае ступiнь магiстра iсторii. Пише романи та кiносценарii на iсторичнi теми. Мешкае у мiстi Запорiжжя.

«Козак Байда, або Хортицька Сiч» – це iсторичний роман про заснування першоi Запорозькоi Сiчi на островi Мала Хортиця та ii загибель. У творi вiдображена самовiддана боротьба украiнського козацтва з турецько-татарською навалою. Червоною стрiчкою через весь твiр проходить героiчне життя князя Дмитра Вишневецького (Байди), чие трагiчне кохання спонукало його стати на захист украiнських земель. У романi описуються такi малодослiдженi iсторичнi подii, як Очакiвськi походи, першi битви раннього козацтва з ворогами, осада Хортицькоi Сiчi, яскраво змальовано життя, побут та вiрування украiнського народу середини XVI столiття.

Дмитро Олександрович Воронський

Козак Байда, або Хортицька Сiч

Історичний роман

Передмова

Вiтаю, шановнi читачi! Хочу запропонувати вашiй увазi мiй перший iсторичний роман i взагалi перший твiр, написаний украiнською мовою. Присвячую його моiй матерi – Юлii Володимирiвнi.

Я вирiшив написати художнiй твiр на цiкаву i, на жаль, досi малодослiджену тему – створення першоi Запорозькоi Сiчi на островi Мала Хортиця у 50-х роках XVI столiття.

У рамках художнього твору я вирiшив зобразити складний iсторичний процес: консолiдацiю украiнського козацтва у вiйськово-суспiльну органiзацiю – Вiйсько Запорозьке. В сучаснiй лiтературi дивним чином оминаеться (чи зображуеться схематично) постать легендарного украiнського князя Дмитра Вишневецького, що справив величезний вплив на днiпровське i навiть на донське козацтво. Своiм твором я хочу хоч частково заповнити цей пробiл i висвiтлити героiчне життя Байди-Вишневецького та його роль у формуваннi запорозького козацтва.

Багато людей недооцiнюе iсторичне значення козацтва для Украiни. У XVI столiттi iснування украiнського народу було поставлене на межу прiрви. Агресивнi вiйськовi походи татар i туркiв тих часiв призвели до загибелi сотень тисяч украiнцiв. Сотнi тисяч наших предкiв були примусово вивезенi в рабство до Кримського ханства i Туреччини. Якби татари з турками ще трохи збiльшили свiй тиск на нашi землi, то украiнський народ мiг би зникнути з мапи свiту вже пiд кiнець XVI столiття. Але у найдраматичнiший момент нашоi iсторii повстае запорозьке козацтво – об’еднання найхоробрiших представникiв украiнського етносу, що спромоглися призупинити ворожу агресiю.

Отже, саме завдяки козацтву нинi iснуе украiнський народ, що мае змогу жити у власнiй незалежнiй краiнi. Саме козацтву в ходi Нацiонально-визвольноi вiйни 1648–1657 рокiв пiд проводом Богдана Хмельницького вдалося створити незалежну украiнську державу – Гетьманщину, яка у виглядi автономii проiснувала в складi Московськоi держави (з 1721 року – Росiйська iмперiя) до 1764 року. Я вважаю, що без нашоi генетичноi пам’ятi про Запорозьку Сiч i Гетьманщину в 1918 роцi не була б проголошена незалежнiсть Украiнськоi Народноi Республiки. А в 1991-му, на загальнонацiональному референдумi 90,32 % украiнцiв не проголосували б за створення незалежноi держави. Отже, значення козацького стану в iсторii нашоi Батькiвщини – колосальне.

Для тих, котрi гадають, нiби украiнського народу взагалi не iснувало у минулому, i сприймають абсурднi вигадки деяких росiйських «дослiдникiв», буцiмто украiнцiв та украiнську мову вигадали в 1908 роцi в австро-угорському генштабi, можна навести хоча б таку iнформацiю: найстарiшим, точно датованим текстом суто украiнськоi мови е опис житiя святих – Четьi-Мiнеi (1489). А в 1556 роцi була розпочата робота над Пересопницьким Євангелiем, що стало першим перекладом Бiблii украiнською мовою.

Такi вченi iсторики, як-от Михайло Грушевський у своiй монументальнiй працi «Історiя Украiни-Руси», чи Леонiд Залiзняк у працi «Вiд склавинiв до украiнськоi нацii», або Григорiй Пiвторак у книзi «Походження украiнцiв, росiян, бiлорусiв та iхнiх мов: мiфи i правда про трьох б