Скандал у Богемii

Артур Конан Дойл

Істини

Оповiдання «Скандал у Богемii» англiйського письменника Артура Конан Дойла (1859—1930) було вперше опублiковано у 1891 роцi й вважаеться одним з найкращих творiв письменника про Шерлока Голмса.

До сищика звертаеться король Богемii – його шантажуе жiнка на iм’я Ірен Адлер, з якою вiн колись мав стосунки, але потiм розлучився. Тепер вiн хоче одружитися, але Ірен погрожуе завадити весiллю, передавши родинi нареченоi компрометуючу фотографiю, на якiй вони знятi разом. Шерлок Голмс попри все мае вiднайти цю свiтлину.

До видання також увiйшли оповiдання «Блiдий вояк», «Постiйний пацiент», «Звiздочолий», «Шляхетний парубок» та iншi.

Артур Конан Дойл

Скандал у Богемii

Блiдий вояк

Менi часом здаеться, що свiтогляд мого приятеля Ватсона занадто обмежений. Зате, дiйшовши до якогось рiшення, вiн наполегливо домагаеться його реалiзацii. Так, вiн довгий час умовляв мене описати хоча б один випадок моеi професiйноi кар’ери. Вочевидь, я сам пiдкинув йому цю iдею, докоряючи за прагнення потурати смакам публiки замiсть того, щоб триматися сухих фактiв.

– Вашi описи надуманi, – не раз казав я йому.

– Тодi спробуйте взятися за справу самi, Голмсе, – вiдповiдав на докори Ватсон.

Й ось я вирiшив прислухатися до його поради. Маю зiзнатися, що тепер розумiю мого товариша й усiх iнших людей, котрi беруться за перо. Писати цiкаво не так легко, як я собi уявляв, а випадок, про який маю намiр розповiсти, повинен був задовольнити цю вимогу. До того ж ця пригода належить до числа найдивнiших подiй у моiй практицi, хоча чомусь Ватсон не згадуе про неi в своiх нотатках.

У моему записнику зазначено, що подii, з яких я почну свою розповiдь, вiдбулися в сiчнi 1903 року незабаром пiсля закiнчення англо-бурськоi вiйни[1 - Англо-бурська вiйна – колонiальнi вiйни Великоi Британii проти бурськоi Пiвденно-Африканськоi Республiки, якi тривали з 1880 по1881 рiк (перша англо-бурська вiйна) i з 1899 по 1902 рiк (друга англо-бурська вiйна).]. У той час я залишився самотнiм. Мiй вiрний Ватсон одружився й залишив нашу парубоцьку квартиру на Бейкер-стрит. Либонь, одруження стало единим проявом егоiзму з його боку за весь час нашоi багаторiчноi дружби.

Отже, того дня мене навiдав мiстер Джеймс К. М. Додд, високий, широкоплечий i засмаглий англiець. Я зазвичай сiдаю спиною до вiкна, а клiента саджу навпроти таким чином, аби свiтло падало йому на обличчя. Так я вчинив i цього разу.

Мiстер Додд, мабуть, не знав, з чого почати розповiдь. Я не допомагав йому, адже виграний час давав менi нагоду постежити. Помовчавши, я вирiшив вразити його певними висновками про його персону. Як я переконався, це дуже корисно, бо неодмiнно викликае щирiсть i довiру клiентiв.

– Ви, здаеться, нещодавно прибули з Пiвденноi Африки? – спитав я.

– Атож, сер, – вiдповiв вiн здивовано.

– Імовiрно, служили в кавалерii?

– Саме так.

– У Добровольчому корпусi?

– І це правда. Мiстере Голмс, ви чарiвник! – розгублено мовив мiй вiдвiдувач.

Я всмiхнувся.

– Усе дуже просто. Хiба не ясно, що чоловiк iз мужньою поставою, вiйськовою виправкою та засмагою, явно не лондонського походження, щойно приiхав з театру вiйськових дiй, тобто з Пiвденноi Африки. Крiм цього, ви носите бороду, отже, не кадровий вiйськовий. Ваша постава видае кавалериста. Що ж до Добровольчого корпусу, то з вашоi вiзитноi картки видно, що ви бiржовий маклер iз Трогмортон-стрит. До якого ж iще полку ви могли вступити?

– Це дивно, як ви бачите все до дрiбниць, мiстере Голмс! – вигукнув Додд.

– Я бачу не бiльше, нiж ви, але вмiю аналiзувати те, що бачу, – вiдповiв я, – однак навряд чи ви навiдали мене лише для того, щоб переконатися в моiй спостережливостi. Що сталося в Старому Таксберзькому парку?

– О, мiстере Голмс! – вигукнув Додд.

– Мiй любий сер, немае нiчого надприродного в тому, що я сказав. На конвертi вашого листа стояв саме такий штемпель. Ви писали, що просите термiново прийняти вас, отже, сталося щось дуже важливе.

– Маете рацiю. Але з того часу подii набули ще гiршого спрямування. Полковник Емсворд просто вигнав мене…

– Тобто вигнав?

– Та так. Менi довелося заб