Полювання на тютю

Давненько не був на нормальнiй рибалцi. Було декiлька невеличких виходiв на Залив, i розвiдка по рiчцi Стир в районi Хрiнникiв. Проте вони були короткотривалими та безрезультатними в планi риби. А ще напевно тренувальними. Чому тренувальними? Тому що за цiль собi ставив не так пiймати рибу, як протестувати новi для мене види приманок, спробувати новi, знову ж таки для мене, проводки. До слова скажу, останнiм часом багато присвятив спiлкуванню з досвiдченими рибалками. Переймав досвiд, вчився, тренувався.

А сьогоднi здiйснилась невеличка мрiя, поiхав на «полювання» зубатих. Плани були дещо iншi, але як завжди сталось не так як гадалось. Одначе не буду вдаватись в подробицi, скажу тiльки, що поiхав на риболовлю один. Про, що не пожалкував, адже не вiд кого не залежав, ходив де хотiв i як хотiв, а походити в пошуках риби довелось добряче, оскiльки був в у незнайомих мiсцях. Одне, що було за сьогоднi негативне, довелось самому обiдати на природi. Проте прогулянка була недаремна. Отже, про все по черзi.

На мiсце прибув, ще як тiльки почало свiтати, але рибалити почав в годинi восьмiй. Трохи блукав, оскiльки, як вже згадував, був у незнайомих мiсцях. Першi години три були холостими, проте в цю пору неабияк «гуляв» окунь. Добре помандрував, помилувався краевидами. Трохи стомився i вже було хотiв обiдати, але знайшов цiкаву яму i вирiшив ще трохи покидати. На третьому закидi удар. Нiколи не ловив судака, але зрозумiв це вiн. Та напевно пiзно зреагував на нову для мене покльовку. На сушу витягнув лише приманку з двома дiрочками. Апетит пропав, з'явився азарт. Ще закидiв двадцять нiчого не принесли. Вирiшив ще трiшки прогулятись i тодi пообiдати. На наступнiй ямi вiдчув щось важке на другому кiнцi нитки, удару як такого не було, i вирiшив про всяк випадок пiдсiкти. І не дарма. Через хвилину з води показалась щупакабра.

Халепа в мене флюркарбоновий поводок, який ставив з розрахунку на судака й окуня, а риба вчепилась не маленька. Та фортуна сьогоднi на моему боцi, флюр витримав перевiрку зубами, а щуку вдалось пiдняти на височенький берег. Замiна погризеного вiброхвоста Keitech i вперед до нових закидiв. Через три-чотири знову важкiсть на шнурку, проте цього разу там щось легке i я думаю, що це водоростi. Удару знову не було, тому не пiдсiкав. Як я помилявся. Пiд самою поверхнею води на декiлька секунд показуеться щуренятко i повертаеться у свою стихiю. Ну що ж рибка була невеличка, все одно вiдпустив би, хай пливе пiдростати. Ще кiлька закидiв i на обiд.

Свiтить сонечко, мальовнича природа навкруги, благодать. Горить вогнище, смажиться м'ясце. Краса…

Обiд i до роботи. Година прогулянки не приносить клювань. Час додому.

Пiсля третьоi вирушаю на «батькiвщину». Везу доцi гостинчик-ТЮТЮ (вона так каже на щуку). Рибалкою задоволений, вiдпочив прекрасно.

Лiто до побачення або щуча погода

Останнiм часом, риболовля, щось не вдавалась, то риба не клювала, то клювала, але маленька. Зате щастило з вiдпочинком, безпосередньо на риболовлi. Чудовi Волинськi пейзажi, чарiвна природа рiдного краю, прекрасна погода. Стояли останнi теплi днi нiяк не хотiло ховатись за осiннi хмари, i продовжувало радувати та зiгрiвати.

Але вчора все закiнчилось. Напевно, прийшла осiнь, з дощами, довгими вечорами, холодом, але по своему, чимось, прекрасна, i зi своiми позитивними сторонами. Одна з позитивних сторiн, осенi, для мене – це «жор» хижоi риби.

Отже, як все було. Вчора «налюбувавшись» погодою, вирiшую завтра, тобто сьогоднi iти на рибу. Адже на вулицi справжня, як то кажуть, щуча погода. Дощ, холодно, вiтер. З ранку зiбравшись з силами вистрибую з пiд теплоi ковдри, i швиденько збираюсь. За годину двадцять хвилин вже на заливi. Розпочинаю пiд мостом, що на Ковельськiй вулицi. Спочатку ставлю приманки меншоi ваги потiм бiльшоi й потроху рухаюсь в сторону мосту на вулицi Данила Галицького.

А погодка шепче. Пориву вiтру, дрiбний, але густий дощ. Та теплий водостiйкий одяг не дае замерзнути. Проте мерзнуть пальцi на руках, хоч я i в рукавицях, але вони без пальцiв. Проте надiя на гарну рибу грiе душу i тiло. Ех, справжня щуча пого