Замок

Франц Кафка

Істини

«Замок» – останнiй, незакiнчений i найбiльш загадковий роман Франца Кафки (1883–1924), в якому вiдобразилися всi теми i конфлiкти, що непокоiли письменника протягом його життя.

У центрi роману, як майже в усiх творах Кафки, – втаемниченi, незбагненнi, алогiчнi взаемини людини зi свiтом, з системою, з владою, з iншими людьми. Так, головний герой, опинившись у чужому йому середовищi, намагаеться порозумiтися з тими, вiд кого тепер залежить його доля. Але ж цi зусилля вимагають i невиправданих жертв: поступитися власним достоiнством, щирими почуттями. Історiя героя нагадуе перипетii долi самого автора i так само трагiчно передае самотнiсть i безпораднiсть людини в ii протистояннi жорстокостi й абсурдностi життя.

Франц Кафка

Замок

Галка, яка прагне заховатися посеред камiння, або аутизм Франца Кафки

У перекладi iз чеськоi Kavka – це галка, «цiлком недоладний птах», – на думку самого письменника, який вiдчував свою схожiсть iз цiею недоладнiстю i називав себе галкою, у якоi вiдпали крила i для якоi не iснують пiсля цього нi висота, нi вiдстань, вона упокорено стрибае серед людей, сiра як попiл, i прагне заховатися посеред камiння. Цей опис багато пояснюе i у творчостi Франца Кафки, що часто ставала камiнням, серед якого вiн прагнув заховатися вiд свiту i в якому свiт вiдбивався, нiби у чудернацькому, химерному дзеркалi.

Спроба пояснити приховане в книгах Кафки зроблена багатьма дослiдниками. І особливо часто вони намагаються розшифрувати останнiй, незакiнчений i найбiльш загадковий роман «Замок». Існуе надзвичайно багато трактувань цього роману. У передмовi до першого видання, здiйсненому всупереч заповiтовi автора, який просив знищити рукопис, видавець i найближчий друг Кафки Макс Брод пише: «Що ж означае Замок iз усiма його дивними документами, незбагненною чиновницькою iерархiею, з його мiнливими настроями i пiдступнiстю, з його амбiцiями (i до того ж цiлком виправданими) на особливу повагу, особливу покору? Не вiдкидаючи часткових трактувань окремих епiзодiв, якi самi по собi можуть бути цiлком правильними (…), цей Замок, до якого К. не мае доступу i до якого вiн з незрозумiлих причин навiть не може наблизитися, е саме тим, що теологи називають Божою ласкою, опiкою Бога над людськими долями (у Селi), продуманiсть випадковостей, таемничi рiшення, дари i покарання, незаслужене i присвоене, так зване «Non liquet» у життi кожного. Тому у «Процесi» i в «Замку» зображенi обидвi форми божественного (у розумiннi Кабали) – правосуддя i Божа ласка». Саме цей важкий шлях землемiра К. до Божоi благодатi, на думку Брода та iнших дослiдникiв, описаний у «Замку», а завершення роману, яке перед смертю Кафка розповiв Броду, логiчно вкладаеться у це трактування. Пiсля численних поневiрянь i принижень знесилений i немiчний землемiр помирае, а перед смертю iз Замку приходить повiдомлення про те, що хоча правноi пiдстави i немае, але у зв’язку iз особливими обставинами К. дозволяеться жити i працювати у Селi. Це можна розумiти як торжество Божоi справедливостi або як злу iронiю долi.

Але iснують й iншi трактування роману, на думку Брода, «хибнi». Серед найбiльш прямолiнiйних – насамперед вiдшукування пророцтв конкретних iсторичних подiй. Наприклад, спроба Клауса Манна та численних iнших дослiдникiв проводити паралелi мiж сюжетом «Замку» i реалiями нацистськоi Нiмеччини. Чи розшифрування описаного в романi як пророчоi пародii на соцiалiстичну систему. Або сатиру на реалii Австро-Угорськоi iмперii, у яких жив автор. Саме так швидше за все розумiли текст друзi Кафки, яким вiн читав уривки i був розчарований реакцiею, адже слухачi реготали. Про це iснуе вiдомий запис у щоденнику. Пiзнiше у творi знаходили i бiльш загальну критику тоталiтаризму та бюрократii як явищ, притаманних кожному суспiльному устрою.

Частина дослiдникiв вважае перипетii, що вiдбуваються iз К., обрядом iнiцiацii на мiфологiчному та символiчному рiвнi, такий обряд змушений пройти кожен, хто хоче стати членом тоi чи iншоi спiльноти. Схожi iнiцiацii вiдбуваються iз казковими героями, якi проходять випробування вогнем i мiдними трубами, аж поки