Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Гiлберт Кiт Честертон

Видання з паралельним текстом

Гiлберт Кiт Честертон (1874—1936) – англiйський християнський мислитель, журналiст i письменник кiнця ХІХ – початку ХХ столiття. Лицар-командор iз зiркою ватиканського ордену Святого Григорiя Великого. Усього Честертон написав близько 80 книжок, серед яких кiлька сотень вiршiв, 200 оповiдань, 4000 есеiв, п’еси та романи. Зажив слави як автор циклу детективних новел, головним персонажем яких був патер Браун. Цей, на перший погляд, нiчим не примiтний священик завдяки своiй спостережливостi й вмiнню зiставляти факти вмiв майстерно розкривати найскладнiшi i найзаплутанiшi злочини.

До видання увiйшло 9 новел з детективним сюжетом, серед яких «Стрiла небесна», «Прокляття золотого хреста», «Казочка патера Брауна» та iншi.

В формате a4.pdf сохранено издательское форматирование

Гiлберт Кiт Честертон

Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Казочка патера Брауна

Стрiла небесна

Боюся, що не менше ста детективних iсторiй починаються з того, що хтось виявив труп убитого американського мiльйонера, – обставина, вiд якоi чомусь всi починають неймовiрно хвилюватися. Щасливий, до речi, повiдомити, що i наша iсторiя починаеться з убитого мiльйонера, а якщо сказати точнiше, з цiлих трьох, якi навiть можна порахувати embarras de richesse.[1 - Зайва розкiш (франц.).] Але саме цей збiг чи, може, сталiсть у виборi об’екта i виокремили справу з ряду банальних карних випадкiв, перетворивши в проблему надзвичайноi складностi.

Не вдаючись у подробицi, чутки стверджували, що всi трое стали жертвами прокляття, що тяжiе над власниками якоiсь коштовноi iсторичноi релiквii, цiннiсть якоi була, втiм, не тiльки iсторичною. Релiквiя ця була чимось на кшталт прикрашеного коштовним камiнням келиха, вiдомого пiд назвою «коптська чаша». Нiхто не знав, як вона опинилася в Америцi, але вважалося, що ранiше вона належала до церковного начиння.

Дехто приписував долю ii власникiв фанатизму котрогось схiдного християнина, пригнiченого тим, що священна чаша потрапила в такi матерiалiстичнi руки. Про таемничого вбивцю, котрий, можливо, зовсiм не був фанатиком, ширилося чимало чуток i часто писали часописи.

Безiменне це створiння набуло iм’я, точнiше прiзвисько. Втiм, ми почнемо розповiдь лише з третього вбивства, позаяк лише тодi на сценi з’явився такий собi патер Браун, герой цих нарисiв.

Зiйшовши з палуби атлантичного лайнера i ступивши на американську землю, священик, як i багато англiйцiв, котрi приiжджали в Штати, з подивом виявив, що вiн – знаменитiсть. Його низькорослу постать, його малопримiтне короткозоре обличчя, його добряче порудiлу сутану на батькiвщинi нiхто б не назвав незвичайними, хiба що не надто пересiчними. Але в Америцi вмiють створити людинi славу: участь патера Брауна в розплутуваннi двох-трьох цiкавих карних справ i його старовинне знайомство з екс-злочинцем i нишпоркою Фламбо створили йому в Америцi популярнiсть, в той час як в Англii про нього лише просто дехто чув. З подивом поглядав вiн на репортерiв, котрi, наче якiсь розбiйники, напали на нього зусiбiч уже в порту i стали питатися йому про речi, в яких вiн нiяк не мiг вважатися авторитетом, наприклад, про жiночу моду i про статистику злочинiв у краiнi, де вiн ще й кiлька крокiв не зробив. Можливо, за контрастом iз чорним колом репортерiв, що щiльно зiмкнулося навколо нього, патеровi Брауну кинулася в вiчi постать, що стояла трохи вiддалiк, яка також видiлялася своею чорнотою на ошатнiй, освiтленiй яскравим лiтнiм сонцем набережнiй, але трималася осторонь. Високий, iз жовтуватим обличчям чоловiк у великих дивовижних окулярах. Дочекавшись, коли репортери вiдпустили священика, вiн жестом зупинив його i сказав:

– Даруйте, це не ви шукаете капiтана Вейна?

Патер Браун заслуговував певного вибачення, тим бiльше що й сам вiн гостро вiдчував свою провину. Згадаймо, що вiн вперше побачив Америку, головне ж – уперше бачив такi окуляри, бо мода на окуляри в масивнiй черепаховiй оправi ще не дiйшла до Англii. У перший момент у нього виникло вiдчуття, нiби вiн дивитьс