Хронiки передбачень: 2006–2017

Володимир Павлович Горбулiн

«Хронiки передбачень» е збiркою новел, якi створювались понад десятирiччя. І тому iх сукупна цiннiсть значно вища, нiж кожноi окремо. Зiбранi разом, вони нагадують «вiртуальну екскурсiю» у другу половину iсторичного перiоду незалежностi Украiни i водночас надають унiкальну можливiсть наживо доторкнутись до майбутнього.

Кожна окрема новела вже публiкувалася. Автор обережно попереджав про загрози, про «братiв-ворогiв», врештi-решт про вiйну. Кожен, хто зумiв почути автора, був убезпечений, бо наперед поiнформований. Але чи всi почули? Чи всi, хто почув, повiрили? Чи всi, хто повiрив, запобiгли небезпецi? Чи таким неспростовним е твердження про вiдсутнiсть пророкiв у своiй краiнi?

З точнiстю, притаманною доктору технiчних наук, автор конструюе архiтектонiку найновiтнiшоi iсторii свiту i водночас з високою журналiстською майстернiстю проводить цiкавi iсторичнi паралелi, створюючи дизайн майбуття. Для тих, хто звик до беззаперечноi логiки, когнiтивнi конструкти Володимира Горбулiна стануть бездоганним «геополiтичним кресленням». Тi, хто бiльше звик довiряти почуттям, матимуть змогу вiдчути емоцiйне сприйняття гiбридного свiту «вiд Горбулiна».

Для декого автор книги буде однодумцем, для iнших – палким опонентом. Втiм «Хронiки передбачень» е запрошенням не лише до iнтелектуального дискусiйного клубу, але перед усiм – до спiвучастi у твореннi майбутнього свiтоустрою.

Володимир Павлович Горбулiн

Хронiки передбачень. 2006 – 2017

Про автора, або замiсть Вступу

Передбачення майбутнього мае спиратися не на пророкування i прикмети, а на мудрiсть.

    Марк Туллiй Цицерон

Вiд народження вiн мае найбiльший скарб – Мудрiсть.

Його незмiнна i незрадлива подруга – Логiка, яка завжди суперничае з Інтуiцiею. Цi двi дами – Логiка й Інтуiцiя – ведуть безперервну жорстку боротьбу. Вiн вважае, що iнколи iнтуiцiя його зраджуе, але це не так. Просто логiка дiе спритнiше i вправнiше.

Його кращий друг – Гумор, а незмiнний супутник – Артистизм.

Вiн з дитинства нiколи не дивиться пiд ноги, його очi завжди шукають неба або зазирають за обрiй.

Його спогади схожi на прискорювачi космiчних ракет, а кожна з думок – на потужний орбiтальний корабель. Але водночас вiн вмiе прощатись iз минулим, вмiе «давати йому спокiй».

Вiн вмiе жити сьогоденням, але його головний герой – Майбутне.

Вiн – Володимир Павлович Горбулiн.

* * *

Здаеться, що ще за два роки до того як у щотижневику «Дзеркало тижня» з’явилась перша стаття В.П. Горбулiна (2001 р.), Юлiя Володимирiвна Мостова вже дещо знала наперед. Втiм, це не дивно, бо, з одного боку, аналiзуючи сьогодення, вона i як журналiст, i як головний редактор завжди «тримае пiд прицiлом» день завтрашнiй, а з iншого – вона вже у 1999 роцi в один з найскладнiших моментiв життя Горбулiна[1 - Юля Мостова. Болiвар не виносить обох. 1999 р. https://zn.ua/ARCHIVE/bolivar_ne_vynosit_oboih.html] не лише гостро i вiдверто змалювала його полiтичний бекграунд, але i вiртуозно просканувала його як особистiсть:

Для декого Володимир Горбулiн був великим i могутнiм Гудвiном, для декого – iдеологом усiх iнтриг, i для дуже малого числа людей вiн був людиною, зшитою з комплексiв.

Володимир Горбулiн завжди був одинаком, i не виключено, що до такого поняття як «команда» вiн ставився з тiею ж гидливiстю, як до поняття «зрiвнялiвка». Але це не завадило йому за п’ять рокiв до невпiзнанностi змiнити очолювану ним службу.

… незважаючи на свою прозахiдну орiентацiю, Володимиру Горбулiну… вдавалося розплутувати ряд проблем i на росiйському напрямку.

… вiн вмiе бути таемничим i в той же час максимально вiдкритим i доброзичливим.

… вiн мае привабливий сплав езуiтського пiдступностi i рудиментiв шiстдесятника.

    Юлiя Мостова

Тодi ж Ю.В. Мостова припустилась думки, що «…Горбулiн може вийти на пенсiю и дати волю усьому пережитому в мемуарах». Зрозумiло, що то було навiть не теоретичне припущення, скорiше навпаки. Мiж рядкiв звучало попередження: «Панове, чекайте! І хвилюйтесь, бо вiн буде писати».

Вiн продовжував жити. Жити на повнi груди. Попри все. І давати волю, але не п