Офiцер iз Стрийського парку
Андрiй Анатолiйович Кокотюха
Ретророман
Львiв, осiнь 1918 року. Австро-Угорська iмперiя за крок до руйнацii. Поляки та украiнцi ведуть боротьбу за владу, кожна сторона претендуе на Схiдну Галичину. Йдуть важкi полiтичнi переговори. Украiнцям вигiдно затягувати процес – е надiя знайти сильного союзника. Аж раптом у Стрийському парку знаходять труп офiцера-поляка, який був членом таемного вiйськового товариства. Переговорам кiнець, i Климентiй Кошовий, не так давно – вiдомий адвокат, а нинi – особа без певних занять, мае два днi, аби довести: вбивство не мае стосунку до полiтики. Вбитий мав безлiч ворогiв, звести з ним рахунки мiг хто завгодно. Але правда вже нiкого не цiкавить, збройне протистояння у Львовi неминуче… І все одно Кошовий, пiд кулями листопадових вуличних боiв, вперто шукае iстину. Вiдкриття приголомшить. А подii тих буремних днiв змiнять його долю, вплинуть на погляди його друга Йозефа Шацького та можуть розвести по рiзнi боки вуличних барикад Клима i його кохану Магду Богданович.
Читайте останнiй роман «львiвського циклу» з приголомшливим фiналом!
Андрiй Вiкторович Кокотюха
Офiцер iз Стрийського парку
Окрема подяка
Мiськiй адмiнiстрацii Львова
та особисто Андрiевi Садовому —
за всебiчну пiдтримку та гостиннiсть.
Головний лiтературний консультант
Юрiй Винничук
Головний iсторичний консультант
Ігор Лильо
Консультанти:
Василь Расевич, iсторик, публiцист, старший науковий спiвробiтник вiддiлу новоi iсторii Украiни Інституту украiнознавства iм. І. Крип’якевича НАН Украiни;
Мар’ян Мудрий, iсторик, викладач Львiвського нацiонального унiверситету iм. Івана Франка;
Ілько Лемко, львовознавець
Львiв, Стрийський парк,[1 - [i] (#_ednref1)Стрийський парк – розташований у мiсцевостi Софiiвка нинiшнього Галицького району Львова, закладений 1879 року, вважаеться одним iз найстарiших i найгарнiших у мiстi.] жовтень 1918 року
Незнайомець призначив зустрiч бiля пам’ятника Кiлiнському.[2 - [ii] (#_ednref2)Кiлiнський Ян (1760–1819) – варшавський швець, потiм член магiстрату Варшави, один iз керiвникiв повстання 1794 року, полковник мiлiцii Мазовецького князiвства. Пiсля придушення повстання був заарештований, сидiв у Петропавлiвськiй фортецi Санкт-Петербурга, помилуваний та звiльнений росiйським царем Павлом Першим.]
Юлiуш любив символи й шукав iх навiть там, де iншi не помiчали. Але тепер знак надто яскравий, аби не зважати на нього й робити вигляд, що все це – його вигадки. Забагато збiгiв бачив у своiй та його бiографiях. Саме тому, гуляючи бiля бронзового полковника Кiлiнського, уявляв себе таким, як вiн, соратником Костюшка.[3 - [iii] (#_ednref3)Костюшко Анджей Тадеуш Бонавентура (1746–1817) – польський та американський вiйськовий i полiтичний дiяч. Брав участь у вiйнi за незалежнiсть Америки, органiзував i очолив антиросiйське повстання в Польщi 1794 року. Пiсля придушення повстання й полонення сидiв у Петропавлiвськiй фортецi. Звiльнений Павлом Першим, пiсля цього виiхав до Європи, де вiдмовився присягнути Наполеону. Нацiональний герой Польщi, Бiлорусi та США.] Коли вже мислити ширше – самим Костюшком, чом би й нi.
У них iз нацiональним польським героем чимало спiльного.
Взяти хоча б таке. Свого часу Костюшко теж служив у чужому вiйську, воюючи за чужу незалежнiсть. Америка високо цiнувала пана Тадеуша, не всякому поляку випадало дослужитися до генерала американськоi армii. Юлiуш теж не так давно воював на Волинi не за рiдну Польщу, а за Австрiю та цiсаря. Хоч вислужив не генерала, а капiтана, не мав жодних сумнiвiв – усе в нього попереду. Бо вiн, за прикладом Костюшка, вже почав боротися за поновлення польськоi державностi й повернення коронних земель, багато разiв вiдвойованих i знову, на жаль, утрачених.
Хтозна. Раптом вiн, капiтан Юлiуш Яблонський, пiсля успiху, в який вiрив, здобуде не меншу, нiж генерал Тадеуш Костюшко, вiйськову славу. І йому поставлять пам’ятник хай не в Стрийському парку, але – бiля родинного гробiвця на Стрийському цвинтарi. А ще краще – на Личакiвському, де його колись ховатимуть iз почестями. Хай там як, а для своеi краiни вiн уже зробив бага