Секс у будинку бiля колii

Анатолiй Власюк

Письменник купуе будинок бiля колii. В нього закохуеться молода жiнка, яка не запам’ятала його обличчя… Все переплiтаеться в будинку бiля колii. Здаеться, навiть секс не може врятувати втрачене кохання.

Анатолiй Власюк

Секс у будинку бiля колii

Веронiцi Савченко

1

Те, що я зробив помилку, придбавши цей будинок, зрозумiв у першу ж нiч.

Менi давно хотiлося мати свiй будинок. А тут я несподiвано на своiй книжцi заробив грошi. Наступного дня мене чомусь занесло на iншу вулицю, на якiй я, здаеться, до цього нiколи не бував. Ще здалеку я побачив на парканi надруковане великими лiтерами, що цей будинок продаеться.

Мене тут влаштовувало все: i скромнi кiмнатки, i невеличкий сад, i колiя неподалiк. З господарем, який пiсля смертi дружини перебирався до доньки у Львiв, сторгувалися майже вiдразу.

Через тиждень я переiхав, забравши майже всi своi речi, а, головне, два чемодани з рукописами, якi мiг закiнчити лише в наступному життi.

Колiя дала про себе чути в першу ж нiч. Тiльки-но я засинав, йшов товарняк, i весь будинок здригався. Вдень я цього не помiчав. Знесилений, засинав лише пiд ранок, аж поки не зрозумiв, що це – доля…

2

Хтось любив читати книжки, хтось не мiг жити без полювання, а в мене навiть не хобi, а сенсом життя став секс.

Це все почалося в четвертому класi, коли я пробудилася вiд того, що тато й мама колисалися в лiжку, яке немилосердно скрипiло. Я боялася собi навiть зiзнатися, що вже не сплю. Звiсно, я тодi мало що тямила, аж поки мене у восьмому класi не звабив двоюрiдний брат.

Але все по-справжньому почалося тодi, коли я вийшла замiж у дев’ятнадцять рокiв. Я зрадила своему чоловiковi через тиждень пiсля весiлля. Ми з ним багато займалися сексом, i менi це подобалося, але коли в автобусi невiдомий нiби ненароком поклав менi руку на колiно, я зрозумiла, що вiн гарячiший i палкiший за мого чоловiка. А коли траплялися холоднiшi, я не давала спокою чоловiку, i вiн думав, що я з кожним днем кохаю його все бiльше й бiльше, хоча я просто надолужувала втрачене.

Я розумiла, що рано чи пiзно все може скiнчитись, i шкодувала саму себе, а тому нiколи не давала можливостi розслаблюватися чоловiкам, закохуючи iх у себе до нестями.

3

Я добре пам’ятаю цей день, коли вперше побачив ii, – 17 квiтня. Все було класично: спершу звернув увагу на розкiшнi груди, потiм погляд ковзнув по струнких ногах, а вже потiм, з пристойностi, затримався на обличчi.

Здаеться, всю сонливiсть нiби вiтром змело. Не знаю, чи вона помiтила мiй погляд, чи взагалi помiтила мене, але марево закоханостi вже витало надi мною.

Можливо, я вже занадто змучився, чи поiздiв у ту нiч було менше й гуркотiли вони тихiше, але я спав. І, звiсно, снилася менi вона, ота незнайомка, що йшла нашою вулицею й видавалася менi неземним дивом.

Я не пам’ятаю, що конкретно було в тiм нiчнiм сновидiннi, але добре вiдчував запах жiнки. Вiн не був схожий на щось звичайне – типу яблука чи грушi, а нiби занесений з космосу.

Снився менi саме цей запах, i коли вiн наповнював кiмнату, в головi зримо виринав образ незнайомки.

4

У мене сьогоднi був один iз тих невдалих днiв, коли я не те що не зустрiла чоловiка, вартоi моеi уваги, а навiть не вiдчула тяги до когось з тих, хто проходив мимо мене. Я би могла, як i в минулi рази, сказати собi, що старiю, що, як у собаки чи, вiрнiше, суки, в мене збився нюх, але я знала, що завтра буде новий день, i я знову вiзьму слiд, i в моiх обiймах забуде про все на свiтi нова жертва.

Я не отримала задоволення вiд чоловiка, i, коли вiн заснув, стала пригадувати, кого взагалi сьогоднi зустрiчала. Звичайно, коли кiлькiсть жiнок перевищувала кiлькiсть чоловiкiв, сподiватися на удачу було марно.

Здаеться, згадала всiх, i тiльки обличчя того чоловiка, який визирав з-за паркану, розглядаючи мене впритул, нiби бiльше на свiтi жiнок не бачив, було оповите туманом.

Звiсно, я думала тодi про щось свое сокровенне й не надала цьому чоловiковi належноi уваги. Чи не вперше самка, мабуть, назавжди втратила самця, який мiг ii приголомшити чимось незвiданим.